МИКОЛА СУХОМОЗСЬКИЙ

НАДІЯ АВРАМЧУК

Акули мас-медіа

(100 вихідців з України: XVIII-XX ст.)

Довідник-дайджест

КИЇВ-2009

Зміст

АЙХЕНВАЛЬД ЮЛІЙ ІСАЄВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Правда голосніша неправди, з творчого кредо Ю. Айхенвальда

Світ, побачений моїми очима, з вірша Ю. Айхенвальда

Анекдоти з купецького побуту, з есе Ю. Айхенвальда «Островський»

Рудокоп душі, з статті Ю. Айхенвальда «Достоєвський»

Не балакучий, з есе Ю. Айхенвальда «Бунін»

Спізнав ницість Брюсова, з листа Ю. Айхенвальда В. Ходасевичу від 5 серпня 1926 р.

Мистецтво має комічну основу, з розвідки Б. Парамонова «Російський європеєць Юлій

Айхенвальд»

Гідний подиву, з книги Ф. Степуна «Пам’яті Ю. І. Айхенвальда»

Помилявся стосовно Тургенєва, з оцінки творчості Ю. Айхенвальда С. Венгеровим

Був таким, з відгуку І. Буніна на смерть Ю. Айхенвальда

Не плазувати перед силою, з дослідження Ю. Каган «Про цю книгу і її автора»

АВЕРЧЕНКО АРКАДІЙ ТИМОФІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Дивлюся на усе зизо, з творчого кредо А. Аверченка

Хто ж кого прикрасив рогами, з оповідання А. Аверченка «Неправда»

Польський сейм – найбезглуздіша установа, з розділу «Загальної історії, опрацьованої

«Сатириконом», написаного А. Аверченком

І нинішнє провалюється в минуле, з фейлетону А. Аверченка «Місто мертвих»

Абетка шибениці, з книги В. Ірхіна і М. Кацнельсона «Статути небес. 16 розділів про науку і

віру»

Пароплав примар, з книги А. Шполянського «Наше маленьке життя»

Таємно з Надею, з жартівливого вірша Є. Вашкова «Гігієна»

Сюжет для комедії, бувальщина

АЛЬБЕРТІНІ МИКОЛА ВІКЕНТІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Не такий час, з політичного кредо М. Альбертіні

Чернишевський – ворог науки, з статті М. Альбертіні «Політичні ідеї Токвіля і відгук на них в

«Сучасникові»

Стихія як будівельний матеріал, з статті М. Альбертіні «Про залежність розумового стану

суспільства від характеру державних установ»

Зустрічі не дочекаюся, з листа М. Альбертіні А. Краєвському від 1 серпня 1862 р.

Спохопіться, пане Альбертіні, з книги Д. Писарєва «Схоластика XIX сторіччя»

Ви виголошуєте обурливі речі, з книги М. Добролюбова «Критика»

Представник помірного лібералізму, з інтернет-ресурсу funplanet.ru

Мало привертали публіку, з статті С. Венгерова «Російська література»

АНАСТАСЕВИЧ (АНАСТАЗІ) ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Необхідна диференціація, з професійного кредо В. Анастасевича (Анастазі)

Занадто довірився цареві, з статті В. Анастасевича «Нотатки про В. Н. Каразіна»

Рецензент багатьох подряпав, з листа Є. Болховітінова В. Анастасевичеві від 5 листопада 1820 р.

Покладаюся лише на вас, з листа А. Дельвіга А. Анастасевичеві від 6 червня 1825 р.

Звуки вмираючої мови, з листа П. Гулака-Артемовського В. Анастасевичеві від 11 лютого 1828 р.

Один з перших дослідників історичної пам’ятки, з розвідки О. Булахова «Анастасевич. «Слово о

полку Ігоревім» в літературі, мистецтві, науці»

Істинно енциклопедична наука, з монографії О. Гречихіна «Виникнення і становлення російського

бібліографознавства»

Бібліологія – філософія бібліографії, з дисертації М. Єльникова «Біля витоків методології

книгознавства»

Мовна революція за Анастасевичем, з розвідки С. Друговейко-Должанської «До історії

російської абетки»

Простяг руку кріпосному поетові, з нарису Б. Равдіні та О. Рогінського «Варакін Іван Іванович»

Архів дивним чином потрапив до Неустроєва, з інтернет-сайту Російської Державної Бібліотеки

Мій вірний читач – Анастасевич, з вірша О. Пушкіна «Тінь Фонвізіна»

АНДРІЄВСЬКИЙ ПАВЛО АРКАДІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Краще давати, з життєвого кредо П. Андрієвського

Гвалт, крадуть, з фейлетону П. Андрієвського

Справжня сенсація, з рецензії П. Андрієвського «Іванов» в газеті «Київське слово» за 18 травня

1889 р.

Сивоусий кіт, з книги А. Білого «Початок століття»

Дотепний необґрунтований гультяй, з книги «Спогади» С. Вітте

Регочіть, блазні, з статті М. Кальницького «Дурні по-київськи»

Так і пишу, бувальщина

АНТОНОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Гребував бути лизоблюдом, з життєвого кредо М. Антоновського

Нажив заздрісників, з книги М. Антоновського «Нотатки Михайла Івановича Антоновського»

Зовсім не Суворов, з «Крилатих виразів»

В Петербурзі існувала авторитетна українська колонія, з книги О. Оглобліна «Василь Капніст»

Один з найосвіченіших людей XVIII століття, з книги Ц. Грін і О. Третяка «Публічна бібліотека

очима сучасників»

Доповідати особисто мені, Катерині II, з «Правил чинам, службовцям при бібліотеці»

АНТОНСЬКИЙ-ПРОКОПОВИЧ АНТОН АНТОНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Велика користь, з наукового кредо А. Антонського-Прокоповича

Доля цілих народів залежить від молодих, з книги А. Антонського-Прокоповича «Про

виховання»

Метафізика лише відволікає, з промови А. Антонського-Прокоповича «Про початок і успіхи

наук, в особливості натуральної історії»

Не шкодував зусиль, з «Енциклопедичного словника» Брокгауза і Ефрона

Особливе місце, з дослідження О. Любжина «А. А. Прокопович-Антонський і його трактат «Про

виховання»

Юних дворян годували простою їжею, з статті О. Чорномис «Благородство і аскетизм»

Першим розгледів талант Жуковського, з «Старої записної книжки» П. В’яземського

Говорили про Антонського, з «Щоденника» М. П. Погодіна

Присвятив себе освіті, з вірша М. Мілонова, присвяченого А. Антонському-Прокоповичеві

АССАД МУХХАМЕД

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Найвища цінінсть, з життєвого кредо М. Ассада

Тебе чекає арабський будинок, з листа Д. Фейгенбаума Л. Вайсу весною 1922 р.

Усередині магометанства, з передмови М. Ассада до свого перекладу «Корана»

Паранджа – ще не іслам, зі спогадів М. Ассада

Незбагненна чарівність аравійського життя, зі спогадів М. Ассада

Осягнув усю релігійну глибину, з розвідки В. Хофманна «Ще одна перемога ісламу»

«Хрещений батько» Беназір Бхутто, з розвідки Д. Молдаванова «Бедуїн з Галіції»

Єврейський віровідступник, з статті А. Рєзнікова «Єрусалимський слід»

Дружин міняв мов рукавички, з статті «Мухаммед Ассад – коротка біографія» на peoples.ru Фільм про земляка, з кореспонденції І. Зайцевої «Подорож Лева. Мухаммед Ассад»

АШЕШОВ МИКОЛА ПЕТРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Без примар та ілюзій, з творчого кредо М. Ашешова

Мораль негідників, з статті М. Ашешова «Замість демона – лакей (В. В. Розанов)»

Переможна пісня життя, з рецензії М. Ашешова на поему Л. Андрєєва «Життя Василя

Фівейського»

Вимагаю особистого нагляду, з таємної телеграми самарського поліцмейстера приставу міста

Два роки під пильним оком, витяг з архіву канцелярії Нижньогородського губернатора

Напружував жандармське управління, з розвідки Л. Соловйової «Про Толстого»

Виникла ідея, з листа О. Толстої О. Вострому від 29 січня 1894 р.

Газета штрикається, мов їжак, з листа М. Горького В. Короленку від 15 березня 1895 р.

Молодість – навряд чи гідність, з листа М. Горького В. Короленку від до 30 березня 1895 р.

Батько дитини – не Ашешов і не солдат Олександр, з листа А. Чехова М. Чеховій від 11

листопада 1899 р.

Зв’язковий Гапона, з книги М. Горького «Сава Морозов»

Газетяр до самих кісток, зі спогадів М. Самойлова

АШКІНАЗІ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Допоможе нещастя, з життєвого кредо В. Ашкіназі

Руський руському очі виклює, з фейлетону В. Ашкіназі «Професія без назви»

Демон збоченості, з оповідання В. Ашкіназі «Одруження Сиволдаєва»

Стороннє рукоділля, з розвідки Г. Титової «Мейєрхольд і Комісаржевська: модерн на шляху до

умовного театру»

Взяв з собою п’єсу Азова, з листа С. Маршака К. Пєшковій від 28 липня 1915 р.

Цькування вовків, з статті В. Розанова «Кривдник і скривджені»

Сатирик високого ґатунку, з статті Р. Соколовського «Володимир Азов. Літературні фейлетони»

Сумно, бо весело, бувальщина

БИКОВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Заради написаного, з професійного кредо П. Бикова

Лєсков здивувався, з книги П. Бикова «Силуети далекого минулого»

Друзі порадили звернутися до Бикова, з листа М. Лєскова до редакції газети «Новий час» в

жовтні 1888 р.

Редакторів передавали, як спадщину, з книги В. Вересаєва «Літературні спогади»

Центр тяжіння, з розвідки М. Кавуна «Родина Бикових і їхні гості»

Передплати «Сонце» Бикова, з листа А. Чехова О. Чехову від 26 січня 1887 р.

Ваші гроші – тю-тю, з листа О. Чехова А. Чехову від 30 січня 1887 р.

Приголубили серце, зі спогадів Г. Гребенщикова «Серед письменників»

Цінні спогади, з статті О. Савіна «Зумів знайти свого читача»

БІЛЬБАСОВ ВАСИЛЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Головне – уміння, з життєвого кредо В. Більбасова

Члени Синоду Арсенія зрадили, з книги В. Більбасова «Історія імператриці Катерини II»

Передбачив майбутню могутність США, з статті В. Більбасова «Про причини повстання в

південних штатах Америки в 1860-61 рр.»

Нерегулярна кіннота краща за регулярну кавалерію, з рецензії В. Більбасова «Нові російські

матеріали з історії Семилітньої війни»

Поміркований ліберал, з «Критико-біографічного словника» А. Венгерова

Принцип свободи – понад усе, з дослідження С. Шершневої «Про маловідомий рукопис В. О.

Більбасова»

Ти помиляєшся, Щебальський, з розвідки С. Карпа «Запитання Дідро Катерині II про стан Росії: деякі уточнення»

Не канібали ми, з статті К. Шовунова «Нариси військової історії калмиків (XVII-XIX ст.)»

БОГДАНОВИЧ ПЕТРО ІВАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Усяке зло – наслідок неуцтва, з життєвого кредо П. Богдановича

Освічений видавець, з книги О. Сухарєва «Хто був хто в Росії від Петра I до Павла I»

Представникам влади не підкоряється, з нарису М. Дмитренка «До Петербурга не пускати»

Все… по Барабанову, з статті Н. Кочеткової «Богданович Петро Іванович»

Пам’ятний знак не людині, а птахові, з кореспонденції В. Рубцової «Тут оселилась вірна

ворона»

БОСКЕ АЛЕН

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Прожити непоміченим, з життєвого кредо А. Боске

Дати по пиці всім перехожим, з роману А. Боске «Російська мати»

Натяк на тремтливу тінь, з рецензії А. Боске на роман М. Симашко «Семіраміда» в газеті

«Фігаро»

Повішені спогади, вірш А. Боске «В мені іде громадянська війна»

Вічний сновида, вірш А. Боске «Бути конем, новеньким, як гріш»

Задля людей, з відгуку А. Боске на поезію Сен-Жон Перса

Музика слова на струнах життя, з есе С. Максимова «Блискуче прожити непоміченим»

«Архіпелагу ГУЛАГу» не зрозумів, з дослідження Ж. Ніви «Солженіцин»

БРАЙКО (БРАНКОВСЬКИЙ) ГРИГОРІЙ ЛЕОНТІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Усім сестрам, з політичного кредо Г. Брайко (Бранковського)

Започаткував наукову бібліографію, з довідника «Києво-Могилянська aкадемія в іменах XVII-XVIII ст.»

Нове явище, з монографії О. Западова «Історія російської журналістики XVIII-XIX століть»

Журнал користувався популярністю, з розвідки А. Самаріна «Книгорозповсюдження в

російській провінції в 1760-1790 рр. (за матеріалами передплатних видань)»

Краще розумів життя, з рецензії М. Добролюбова

Не тільки видавець, з дослідження А. Койтен «Державінські переклади з Геснера і Гердера»

БРЯНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ДАВИДОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Що за життя в РРФСР, з вірша С. Красного «Він ще живий»

Момент настав, з кореспонденції О. Галяса «Гуморина» в день перевороту»

У 104 роки на сцену підніматися нелегко, з статті О. Лаціса «Через що гинули пушкіністи»

Не розповів, з статті С. Шестакова «Чорна таємниця Красного Саші»

Підпису з обережності не поставив, зі спогадів О. Крушина «Саша Красний»

Кінські зуби, зі спогадів М. Гінденбурга «Уроки життя»

Член «групи товаришів», з роздумів М. Сідліна «Казус Красного»

БУРАЧОК СТЕПАН ОНИСИМОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Не розумно, з життєвого кредо С. Бурачка

Потвора, а не людина, з антиповісті С. Бурачка «Герої нашого часу»

В Києві будь-хто весь ваш Пітер на мізинці повісить, з листа єпископа Феофана С. Бурачку і

його дружині від 3 листопада 1876 р.

Цього не дозволили, з «Щоденників» О. Нікітенка

Господь втішить усіх вас, з листа єпископа Феофана синові С. Бурачка від 8 січня 1877 р.

Митрополит взяв земляка до імператора, з книги М. Лєскова «Таємні передчуття»

Допомагає дурник, епіграма С. Соболевського на С. Бурачка

ВАСИЛЕВСЬКИЙ ІЛЛЯ МАРКОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Майбутні покоління, з життєвого кредо І. Василевського

Хоч би таточко померли, з статті І. Василевського «Недорослі і маститі»

Центр колективного божевілля, з розвідки К. Петровської «Дон-Амінадо, трагічний блазень»

Він тебе зустріне, з листа О. Купріна Б. Лазаревському в 1920 р.

Мити ноги коньяком – це круто, з листа О. Купріна Б. Лазаревському від 21 квітня 1922 р.

Вклонилися новому світилові, зі спогадів В. Фінка

Королі становища – пацюки, з книги Є. Білозерської-Булгакової «Біля чужого порогу»

До непритомності, з фейлетона А. Бухова «У три ноги»

Зрадила чергова дружина, з розвідки С. Никоненка «Історія дружби двох письменників»

ВАСИЛЕВСЬКИЙ ЛЕВ МАРКОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Війна оголяє душі, з життєвого кредо Л. Василевського

Слід невиразної краси, з вірша Л. Василевського «Повітряні мости»

Стіна плачу, вірш Л. Василевського «У кольоровому дранті»

Поети зчепились в тумані, пародія Л. Василевського на В. Брюсова

Одна з витрат революції, з статті С. Гладиша «Діти Дзержинського»

Іронічна вказівка Авеля, з статті С. Тяпкова «В. Брюсов і В. Жуковський (до історії однієї

пародії)»

Відмежовуйтеся від збоченців, з книги І. Кона «Місячне світло на зорі: обличчя і машкара

одностатевого кохання»

Обливає помиями, з листа М. Кузьміна В. Нувелю від 3 липня 1907 р.

Відсутність яскравих думок, з статті «Ю. Балтрушайтіс та інші» на інтернет-сайті gumilev.ru

ВЕРНЕР ЄВГЕН АНТОНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Оригінальна фізіономія, з видавничого кредо Є. Вернера

Менше полунички, більше – гумору, з листа Є. Вернера А. Чехову у 1885 р.

З’явилися мої друзі, з листа А. Чехова М. Лєйкіну від 7 жовтня 1887 р.

Вибрав – паскудні, з листа А. Чехова О. Чехову від 29 жовтня 1887 р.

Перші на російських теренах, зі спогадів М. Чехова «Навколо Чехова. Зустрічі і враження»

Якось прийшла думка, з розвідки К. Лготака «Kolo-Motocykl-Automobil»

Саморушний велосипед, з дослідження В. Дубовського «Російські творці мотоцикла у Франції»

Першопрохідці, з книги Е. Трагача «The world’s motorcycles»

Творці «класичного» компонування, з дослідження В. Дубовського «Російські творці мотоцикла

у Франції»

ВЕСОЛОВСЬКИЙ ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Наслідок загальноросійської революції, з політичного кредо Я. Весоловського

Історичні пам’ятки України стираються з лиця землі, з статті Я. Весоловського «Батуринські

руїни»

«Тендеційне» фарбування, зі спогадів М. Лозинського

Згас на чужині, з статті В. Качкана «Як гарно на світі жити»

У нагоді стали доробки Весоловського з розвідки В. Коломійця «Українська національна ідея в

творчості Людмили Старицької-Черняховської»

Своє боронити хочемо, з замітки В. Михайловського «Буковина» – найстаріша i найреспектабельнiша газета краю»

Ви – справжня письменниця, бувальщина

ВІТАШЕВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Час ще не настав, з наукового кредо М. Віташевського

Промінь світла у темряві, з листа М. Віташевського Д. Клеменцу від 25 квітня 1891 р.

Про всяк випадок повідомляю, з листа М. Віташевського Д. Клеменцу від 17 вересня 1893 р.

Найенергійніший з усіх, з листа Д. Клеменца І. Сибірякову від 9 березня 1894 р.

Половина з глузду з’їхала, а половина – незабаром з’їде, з книги С. Богіної і Т. Кириченко

«Народник П. І. Войноральський»

Розправа над якутськими засланцями, з повісті М. Сиротюка «Забіліли сніги»

ВОЙТОЛОВСЬКИЙ ЛЕВ НАУМОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Глибока криза, з літературного кредо Л. Войтоловського

Не даси ради, з фронтових нотаток Л. Войтоловського

Трупи відкидайте убік, з книги Л. Войтоловського «Слідами війни»

Кожної тварі – і не по парі, з рецензії Л. Войтоловського на збірник М. Гумільова «Перли»

Благословляю долю, з листа Л. Войтоловського родині

Психологія мас, з розвідки Г. Андрєєвої «До історії становлення соціальної психології в Росії»

Смертельна отрута вводилася в суспільний організм, зі спогадів А. Карпової

Покарання вчиняти негайно, з «Постанови ЦВК СРСР «Про внесення змін до карно-

процесуальних кодексів союзних республік»

ВОЛИНСЬКИЙ ЯКИМ ЛЬВОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Віват ідеалізму, з творчого кредо Я. Волинського

Поєднання з божественним, з політичного кредо Я. Волинського

Підвальний Шопенгауер, з оцінки Я. Волинським творчості Ф. Сологуба

Сфінкс став людиною, з рецензії на книгу Я. Волинського «Леонардо да Вінчі» в газеті «W. von Seidlitz»

Ченець-енциклопедист, зі спогадів В. Гаєвського

Без тебе я не вмію жити, з листів З. Гіппіус Я. Волинському

Затримайте вірші, з листа С. Єсеніна Я. Волинському

Розбив Андрєєва ущент, з книги С. Сергєєва-Ценського «Спогади»

Не схожий на інших редакторів, з розвідки І. Корецької «Символізм»

Абсолютно скандальна фігура, з нарису В. Іванова «Яким Волинський. Повна біографія»

Ворог культури, з статті Л. Пільда «Тургенєв в символістській критиці»

Комедія кохання, з статті на інтернет-сайті allbestpeople.com

ВОЛКОВ БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Ми – гунни, з життєвого кредо Б. Волкова

Ви сказали мені «ні», вірш Б. Волкова «Прості рядки»

Обов’язково напишу, з листа Л. Зурова П. Балакшину

Займався малокваліфікованою працею, з нарису Г. Смирнова «Борис Волков»

Запрошений до раю, з розвідки Е. Даніельсона «Архіви російських емігрантів в Гуверівському

інституті»

Злодій у власному будинку, з передачі російського радіо «Маяк» «Генерал Слащев-Кримський»

Серед пилу чужих доріг, з розвідки В. Крейда «Літературно-художній гурток в Сан-Франциско

(1921-1957 рр.)»

ВОЛОШИНОВСЬКИЙ ЙОАХИМ АВГУСТИНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Маю працювати на Україну, з життєвого кредо Й. Волошиновського

Душею, серцем і розумом, з професійного кредо Й. Волошиновського

Редагую лежачи, зізнання Й. Волошиновського

Журналістів обділити не міг, з листа Й. Волошиновського З. Грохольському від 9 травня 1908 р.

Майже принизливо, з листа Й. Волошиновського З. Грохольському в 1908 р.

Вийдуть на самоокупність, з листа А. Собанського З. Грохольському від 30 жовтня 1910 р.

Планую запровадити практичні бесіди, з листа Й. Волошиновського З. Грохольському від 14

жовтня 1911 р.

На підтримку не спромоглися, з листа К. Красицького Й. Волошиновському від 31 грудня 1913

р.

У нас усе – навпаки, з щоденникового запису Д. Донцова від 21 грудня 1918 р.

Перейшов на український правопис, зі спогадів В. Приходька «Під сонцем Поділля»

Відмовився від безкоштовного харчування, з розвідки В. Колесника «Йоахим Волошиновський

– видатний український і польський громадський діяч»

Вказав шлях до об’єднання, з статті «Історія споживчого кооперативного руху на Вінниччині» на

інтернет-сайті vosst.com.ua

ВОРОНОВ МИХАЙЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Невесела колиска, з життєвого кредо М. Воронова

Таврувати людину – справа нехитра, з оповідання М. Воронова «Моє дитинство»

Можна залишитися без носа чи вух, з оповідання М. Воронова «Брати-розбійники»

Обдарований літератор, з оцінки творчості М. Воронова М. Некрасовим

Мріяв написати правдиву повість, зі спогадів К. Чуковського

Не полишали злидні, з статті «Михайло Олексійович Воронов» на sarrest.ru

ГАЙДЕБУРОВ В’ЯЧЕСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Без брехні, з творчого кредо В. Гайдебурова

Не говори, що ти підеш в могилу, з вірша В. Гайдебурова «Тьмяно світить сонце», присвяченого

М. Некрасову

Мене переконав, з листа Г. Достоєвської К. Случевському від 24 липня 1887 р.

Свідок похорону Некрасова, з інтерв’ю Т. Глушкової О. Мраморнову

Добрі стосунки з Достоєвським, з дослідження Л. Яковлєва «Скорботний аркуш»

Знайдено мертвим, з замітки в газеті «Новий час» від 15 (27) лютого 1894 р.

ГАЙДЕБУРОВ ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Істопрія журналістики, з громадянського кредо П. Гайдебурова

Чи не опублікуєте роман, з листа Л. Толстого П. Гайдебурову від 14 листопада 1890 р.

Швидше за інших надрукує, з листа Л. Толстого дружині

Не хочу його образити, з листа Л. Толстого дружині

Про карну відповідальність не може бути і мови , з промови адвоката на захист П. Гайдебурова

в суді

Отримав добрячого морального стусана, з книги В. Вересаєва «Спогади. В студентські роки»

ГАЛЬПЕРІН-КАМІНСЬКИЙ ІЛЛЯ ДАНИЛОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Особлива течія, з творчого кредо І. Гальперін-Камінського

Незручно писати біографію живої людини, з листа Л. Толстого І. Гальперін-Камінському від 23

грудня 1894 р.

Перечитую привезене Гальперіним, з листа Л. Толстого до Л. Л. і Т. Л. Толстим

Передайте рукопис Гальперіну, з листа Л. Толстого редакторові журналу «Revue des revues»

Відіслав прокляття європейцям, з листа К. Бальмонта до І. Шмельова

Радянська Росія – найгірша з в’язниць, з листа К. Бальмонта І. Гальперін-Камінському

Слова прослизають повз вуха, з листа З. Гіппіус І. Гальперіну-Камінському в 1927 р.

Обіймав провідне місце, з нарису «Гальперін-Камінський – відомий перекладач» на інтернет-

сайті м. Васильків

Доповідав Ілля Данилович, з розвідки М. Федорова «Бібліотеки і музейно-бібліотечна освіта»

Переклав найшкідливіше видання, з статті М. Злобіної «Версія Кестлера: книга і життя»

Доля архіву – не відома, з статті О. Попова «Російське зарубіжжя і зарубіжна архівна росика»

ГАСПРИНСЬКИЙ ІСМАЇЛ БЕЙ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Вселюдний застій, з життєвого кредо І. Гаспринського

Мусульманин росіянина бачить лише у формі начальника, з книги І. Гаспринського

«Російське мусульманство»

Західна людина – пан чотирьох східних, з статті І. Гаспринського «Схід і Захід»

Крим, вірш І. Гаспринського

Виступав за конституційну демократію, з дослідження А. Кримського «Література кримських

татар»

Ліг би замість нього в могилу, з книги М. Бігієва «Мулахазат»

За його книги відправляли в заслання, з монографії Е. Байрамова «Великий просвітник

російських мусульман Ісмаїл Гаспринський»

Він хоче зробити мене жебраком, з розвідки А. Ахунова «Двигун прогресу – кохання»

ГАТЦУК ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Дослов’янські кургани, з археологічного кредо О. Гатцука

Ненавидів Москву, зі спогадів І. Ясинського

Не безсловесні звірята, з статті П. Куліша «Закличний лист до української інтелігенції»

Я цього не писав, з листа М. Лєскова до редакції «Газети Гатцука» від 24-26 квітня 1883 р.

Краще б він хрестив абхазців, з листа А. Чехова О. Суворіну

Безстрашна людина, з статті М. Лєскова «Натхненні волоцюги»

Розкопували з Гатцуком, з археологічного звіту Д. Шеппінга

Як Ашинов відкрив новий материк, з книги М. Чехова «Навколо Чехова. Зустрічі й враження»

ГЕРОВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ЮЛІАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Чехословаччини не існуватиме, з політичного кредо О. Геровського

Патентованим лібералам віри немає, із «Звернення д-ра Геровського до всіх членів Ліги Націй з

питання про автономію Карпатської Русі» від 20 вересня 1929 р.

Автономія... на папері, з редакційної передмови до звернення О. Геровського, передрукованого

журналом «Вартовий» в червні 1973 р.

Не києм, то палицею, з статті О. Геровського А. Геровський «Українізація Буковини»

Оголосили ультиматум, з інформації міністерства іноземних справ ЧСР від 25 серпня 1925 р.

Пропагує сербське православ’я, з повідомлення президії Великосевлюського жупного правління

від 15 жовтня 1925 р.

Служать самодержавній ідеї, із звинувачувального акту прокурора на Мараморош-Сігетському

процесі

Врятуйте колиску російського народу, з листа О. Геровського Й. Сталінові

Невдалий онук, з протоколу допиту судом А. Бродія

В Карпатській Русі живуть українці, з нарису «Яскравий слід братів Геровський» на

otechestvo.org.ua

ГЕРСЕВАНОВ МИКОЛА БОРИСОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Не роз’ятрювати власні рани, з життєвого кредо М. Герсеванова

Красень без голови, з статті М. Герсеванова «Рим. Уривок з дорожніх вражень туриста»

Дивно, уривок з повісті Т. Шевченка «Художник»

Без майбутнього, з статті М. Ядрінцева «30-річчя сибірського земляцтва»

Цей малорос – звичайнісінька свиня, з книги М. Герсеванова «Гоголь перед судом звинувачува-

льної літератури»

Не все в порядку з головою, напис В. Одоєвського на книзі М. Герсеванова «Гоголь перед судом

звинувачувальної літератури»

ГЛІКМАН ВІКТОР ЯКОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Не ті причини, з життєвого кредо В. Глікмана

Між Богом і Дияволом, зі спогадів В. Глікмана

На чисту воду, з листа В. Ходасевича В. Ірецькому від 26 липня 1930 р.

Конфліктував з колегами, з статті К. Яковлєвої «Віктор Ірецький»

Ловити постійно, з службової записки В. Леніна Ф. Дзержинському від 19 травня 1922 р.

Очищення, повідомлення газети «Правда» від 31 серпня 1922 р.

Не примирився з новою владою, з постанови про арешт В. Глікмана (Ірецького)

Понад половину склали гуманітарії, з дослідження В. Макарова і B. Христофорова «Пасажири

«Філософського пароплава»

Прогавив небезпеку, з статті Н. Снитко

ФСБ не коментує, з статті В. Гребінця «Розсекретили справи двох пасажирів «Філософського

пароплава»

І нині влада боїться правди, з статті Б. Соколова «Історію – порціями»

Конкретний прототип, з авторської передмови до роману Д. Бикова «Орфографія»

Навчаю шанувати поезію, бувальщина

ГРЕЙД (ГРАД) ЛУЇС ІСАКОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Лорд з Токмака, з радіопередачі С. Новгородцева «Грейд Лью»

Британська телекомпанія №1, з статті М. Озерова «Відповідальність і успіх»

Хоробрий Грейд, з кореспонденції О. Купцової «Усе це – маппет-шоу»

Узгоджено пресували «Біттлз», з книги П. Брауна і С. Гейнза «Любов, яку ти віддаєш»

Племінник – головний порнограф Туманного Альбіону, з інформації Бі-Бі-Сі «Головою Бі-Бі-Сі

став Майкл Грейд»

ГРОМЕКА СТЕПАН СТЕПАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Специфіка російської свободи, з політичного кредо С. Громеки

Бажаю щонайповнішого успіху, з листа С. Громеки І. Аксакову від 21 жовтня 1858 р.

В реформаторському дусі з монографії Т. Антонової «Боротьба за свободу преси в пореформеній

Росії 1861-1882 рр.»

За Герценом стояв Ротшильд, з розвідки Г. Мещерякової «Кому дзвонив російський «Дзвін»

І нашим, і вашим, з книги Н. Ейдельмана «В’єварум»

Чиїх царів собі на голову жадали українці, з дослідження «Київські хвилювання 1855 року С.

С. Громеки» на philolog.ru

Чи милий тобі полум’яний Громека, з вірша М. Некрасова «Коли в затемненні глузду»

ГУРЛЯНД ІЛЛЯ ЯКОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Визначитися з метою, з творчого кредо І. Гурлянда

І інший набрід, з брошури І. Гурлянда «Правда про кадетів»

Мистецтво як рутина, з листа І. Гурлянда А. Чехову від 6 жовтня 1889 р.

Рівнятися на Західну Європу, з записки П. Столипіна І. Гурляндові від 18 жовтня 1910 р.

Зрадник, бо родич Мазепи, з реферату О. Єгорова «Консервативна публіцистика початку ХХ

сторіччя за перших двох Державних дум Росії»

Перейшов до наклепу на єврейський народ, з статті М. Сенченка «Хто створює «чорний» міф

про чорносотенство і навіщо?»

Нам не потрібна велика Росія, з книги О. Солженіцина «Двісті років разом»

Політику треба облишити, з записки П. Столипіна І. Гурляндові від 7 вересня 1908 р.

ГУШАЛЕВИЧ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Мир вам, браття, з життєвого кредо І. Гушалевича

Літа молодії, з вірша І. Гушалевича «Туга за юністю»

Тугу з серця розжени, з вірша І. Гушалевича «До зорі»

Вірний цісарському тронові, з кореспонденції С. Шаха «Національні гімни і Львів»

Москвофільство використало й викинуло, з розвідки І. Драбчука «Мир вам, браття!»

Розійшлася широко, з оцінки пісні І. Гушалевича «Мир вам, браття!»

Поганенький віршороб, з дослідження М. Возняка «Як пробудилося українське народне життя в

Галичині за Австрії»

Обман очей, з заміток В. Кельсієва «Галичина і Молдавія»

Уніатські священики-письменники, з статті О. Шайжина «Вічна» Галичина»

Не Шевченко, з розвідки М. Ульянова «Галіцийська школа»

ДЕЙЧ ЛЕВ ГРИГОРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Жага багатства спотворю людину, з політичного кредо Л. Дейча

Нью-Йорк – на чверть євреї, з книги Л. Дейча «В Америці до і під час війни»

Тридцять срібляників революційного тубільця, зі спогадів Л. Дейча «Про минуле і небилиці»

Анархіст Кропоткін, з книги Л. Дейча «Російська революційна еміграція 70-х років»

Як тіло Г. Плеханова везли до Росії, зі спогадів Л. Дейча

Ледь не дійшло до бійки, з розвідки Е. Кельнера «Лев Дейч в нью-йоркській газеті «Новий світ»

Негідники не лише більшовики, з листа Л. Дейча П. Аксельроду в червні 1912 р.

Облив зрадника сірчаною кислотою, зі спогадів В. Комарової

ДЕТЕНГОФ ОЛЕКСАНДР КАРЛОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Варто спробувати, з творчого кредо О. Детенгофа

Навіщось ходить, зі спогадів О. Лазарєва-Грузинського

ЕРЕНБУРГ ІЛЛЯ ГРИГОРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Не опинитися під колесами часу, з життєвого кредо І. Еренбурга

Сповідь, з книги І. Еренбурга «Люди, роки, життя»

Яскравіший за інших, з оцінки творчості І. Еренбурга О. Блоком

Перо не встигає за історією, з статті І. Еренбурга «Досить» в газеті «Червона зірка» від 11 квітня

1945 р.

Необґрунтовані висновки, з статті Г. Олександрова «Товариш Еренбург спрощує» в газеті

«Правда» від 14 квітня 1945 р.

Моя совість – чиста, з листа І. Еренбурга Й. Сталінові від 15 квітня 1945 р.

Особа-символ, з книги С. Поварцова «Причина смерті – розстріл»

Про смерть офіційно не оголосили, з розвідки І. Єрмакової «Еренбург Ілля Григорович»

ЄРЄМЄЄВ ІНОКЕНТІЙ ІВАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Мистецтво добра, з життєвого кредо І. Єрємєєва

Втретє бути головою не захотів, з постанови Хабаровської міської Думи від 14 травня 1914 р.

Сповідував принципи самоуправління, з офіційного інтернет-сайту Владивостока

Тямущий менеджер, з кореспонденції О. Чехової «Головний офіс. Яким був чиновник і його

кабінет сто років тому»

ЗАБЛОЦЬКИЙ-ДЕСЯТОВСЬКИЙ АНДРІЙ ПАРФЕНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Убезпечення особи і власності, з політичного кредо А. Заблоцького-Десятовського

Доповідну тримали в якнайглибшій таємниці, з статті В. Опенька «Нема пророків»

Слов’яни лають, з листа В. Боткіна А. Краєвському

Наставник молоді, з дослідження П. Семенова-Тян-Шанського «Початок епохи звільнення селян

від кріпосної залежності»

Як залучали читачів, з дослідження Ю. Виноградова «Історія російської журналістики XVIII-XIX століть»

Став прототипом героя повісті І. Гончарова, з книги А. Старчевського «Зі спогадів старого

літератора»

Геть вільний дух, з кореспонденції В. Скуратівського «Заблоцький – «розумовий контрабандист»

ІВАШКЕВИЧ ЯРОСЛАВ БОЛЕСЛАВОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Рідна мова, з життєвого кредо Я. Івашкевича

Від сивухи ксьондз відмовився, уривок з повісті Я. Івашкевича «Мати Івана від ангелів»

Прошу захисту, уривок з роману Я. Івашкевича «Червоні щити»

Хтозна, як іще в Україні буде, уривок з новели Я. Івашкевича «Місяць сходить»

На лекції ходив рідко, зі спогадів Я. Івашкевича

Було тісно серед книг, зі спогадів К. Паустовського «Ярослав Івашкевич»

Рідної хати не застав, з нарису В. Мельника «На Україні я дозрів як письменник»

КАРАБЧЕВСЬКИЙ МИКОЛА ПЛАТОНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Не пасувати, з професійного кредо М. Карабчевського

Я – не політик, зізнання М. Карабчевського

Він стукає в кришку труни, з промови М. Карабчевського на захист О. Тальма

Вічний жах, вірш М. Карабчевського «Щасливий, хто не народився»

Ціною химери, епіграма М. Карабчевського на соціал-демократів

Відчуття етичної гидливості, зі спогадів М. Карабчевського

Блискучий політичний захисник, зі спогадів Б. Утевського

Могутній водоспад, зі спогадів М. Гольштейна

Творчість безпосередньої думки, з розвідки Й. Фінкля «Микола Платонович Карабчевський»

Головне – вчасно розкаятися, з статті Ю. Альохіна «Микола Платонович Карабчевський»

Врятував без клопоту, анонімна епіграма на М. Карабчевського

КАРАЗІН МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Крадуть, з громадянського кредо М. Каразіна

Блискуча помилка Петра I, афоризми М. Каразіна

Художник «не корисний», з дослідження А. Білокрис «Про долю «козачих акварелей» і про їх

автора»

Забутий попередник Лагерлеф, з дослідження Д. Герасимової «Забуті подорожі»

Верблюд і витончена промисловість, з розвідки Т. Родіонової «Микола Каразін»

Чудовий ілюстратор, з нарису В. Монахова «Прогулянка Гатчиною»

Знайдена невідома акварель, з нарису Н. Березюк «Достойні свого роду (до сімейного портрету

Каразіних)»

Зіпсували свою зброю, бувальщина

КАЛМИКОВА (ЧЕРНОВА) ОЛЕКСАНДРА МИХАЙЛІВНА

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Не існує, з життєвого кредо О. Калмикової (Чернової)

Суцільний морок, вірш О. Калмикової «Я плачу»

Визнавати самоцінність кожного, з статті О. Калмикової «Ідеали етичного виховання»

Ти знаєш, мініатюра О. Калмикової

Радять їхати до государя, з листа С. Толстої Л. Толстому від 20 листопада 1885 р.

Їхній вогонь гріє, з нарису К. Гоги «Жінка – чарівна і таємнича»

КАЧІОНІ СПИРИДОН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Правдиво і щиро, з творчого кредо С. Качіоні

Вовк і завірюха – брат і сестра, з книги С. Качіоні «В хащах Криму»

Ти маєш білу душу, з книги С. Качіоні «Алім, син Азамата з Копюрлікоя»

На добру пам’ять, з інскрипту С. Качіоні на книзі «В нетрях Криму»

Епізоди записав Качіоні, з замітки Е. Чарухова і А. Зоріна «Книга про кримського Робін Гуда»

Ви не знаєте, що таке кохання, з путівника «Визначні пам’ятки Судака»

Син гордої Еллади, з розвідки В. Пікуля «Перший Лістрігон Балаклави»

КОЛОМІЙЦЕВ ДАНИЛО ВАСИЛЬОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Отруєний, з життєвого кредо Д. Коломійцева

Ненормальний, бо ...пише українською, з монографії Н. Яблоновської «З історії зародження

української преси»

Отримали ...свій розділ в газеті, з розвідки Я. Дашкевича «Українці в Криму XV-XX ст.»

Наклад видання – невеликий, з рапорту сімферопольського поліцмейстера таврійському

губернаторові

Коломійцев з Шугуровим не погодився, з статті Л. Тихомирова ««Євреї в Росії» в журналі

«Російський огляд» за 1895 р.

КОЛЬЦОВ МИХАЙЛО ЮХИМОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

До людського житла, з життєвого кредо М. Кольцова

Усе побачити, з творчого кредо М. Кольцова

Горили в піджаках, з фейлетону М. Кольцова «Ніяких двадцять»

Писати ніколи, з відповіді М. Кольцова на письменницьку анкету «Як ви пишете» в 1927 р.

Занести до списків авіабригади, з наказу РВР СРСР від 6 листопада 1930 р.

Живу невиразно, з листа М. Кольцова М. Горькому від 30 листопада 1930 р.

Натякаю на гонорарій, з листа М. Горького М. Кольцову від 25 грудня 1932 р.

Поет журналістики, зі спогадів Д. Заславського

Жахливі зізнання, з книги К. Симонова «Очима людини мого покоління»

На вимогу слідчого, з розвідки Б. Сопельняка «Михайло Юхимович Кольцов – За що? Чому?»

Трубадур сталінізму, з книги М. Шестопала «Євреї на Україні»

Роман-буріме, бувальщина

КОРЕНМАН ЛАЗАР ОСИПОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Світ врятує добро, з життєвого кредо Л. Коренмана

Свято без м’яса, з оповідання Л. Коренмана (Л. Кармена) «Під Різдво»

Життя, схоже на труну, з оповідання Л. Коренмана (Л. Кармена) «Людина в сміттєзбірнику»

Помремо чесними, з листа Л. Коренмана К. Чуковському в листопаді 1903 р.

Знали й любили, зі спогадів В. Львова-Рогачевського

Радикальний демократ, з розвідки Б. Стеценка «Багатоколірний Кармен»

Путівка в життя синові, з кореспонденції Л. Токар «Декілька епізодів з життя літописця епохи»

Бунін відмовився подати руку, з нарису Г. Мисюк «Кармен з Одеси»

Опинився в товаристві Карменів, з листа К. Чуковського М. Чуковському

Доставляв воду повсталим матросам, за матеріалами радіопрограми «Острови»

Чи то напівправда, чи то – напівбрехня, з статті Л. Мельниченка «Невідомі листи Корнія

Чуковського»

І Лазар на лижвах, з листа К. Чуковського М. Гольдфельд

КОСТЕНЕЦЬКИЙ ЯКІВ ІВАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Ні – сваволі, з політичного кредо Я. Костенецького

Малоруська колонія, зі спогадів Я. Костенецького

Лермонтов не мав жодного товариша, з книги Я. Костенецького «З мого студентського життя»

Мартинових було два, зі спогадів Я. Костенецького

Ризиковане прощання, з нарису О. Марфіної «Микола Огарьов»

Ми не люди, ми – дворяни, бувальщина

КОСУНОВИЧ ЛЕВ ІВАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Чорні і червоні лапи, з політичного кредо Л. Косуновича

Ти сяєш у мені, романс Л. Косуновича «Ще далеко до світанку»

Мов конвалія, романс Л. Косуновича «Нам сьогодні усю ніч солов’ї»

Талановитий символіст, з щоденника В. Короленка за 1925 р.

«Пливу власною дорогою», з розвідки О. Лекманова «Російська література ХХ сторіччя: журнальні і газетні «ключі»

Люди – птахи, з інтерв’ю О. Якимчука Г. Паламарчук «Перший військовий аеродром Росії

з’явився в Гатчині»

Сини наклали головами, зі спогадів О. Грищенко

КРАСНОКУТСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Значить не розумію, з життєвого кредо О. Краснокутського

Насилу вів коня, з книги О. Краснокутського «Денні нотатки поїздки до Константинополя»

Поважний Олександр Григорович, з книги Ф. Глинки «Листи російського офіцера (1812-1814

рр.)»

Не відставав і Краснокутський, з наукової доповіді О. Бешкарєва «Жанр подорожі в сприйнятті

авторів російського сентименталізму 1800-1810-х рр.»

Назвав шефа рятівником Вітчизни, з дослідження О. Сапожникова «Граф Матвій Іванович

Платов в 1813 році»

КРИМ СОЛОМОН САМУЇЛОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Ліберальна демократія, з політичного кредо С. Крима

Із зловісним тактом, зі спогадів С. Крима

Розумна людина, з листа І. Айвазовського Г. Езову від 23 лютого 1897 р.

Особливо бажаний, з статті «Старий. Кого обирати?» в журналі «Караїмське життя» за березень-

квітень 1912 р.

Патріот, з оцінки діяльності С. Крима Д. Пасмаником

Поміркований ліберал, з оцінки діяльності С. Крима М. Вінавером

Мав популярність серед населення, з «Кримських спогадів 1918-1919 рр.» М. Вінавера

Схилявся до компромісних рішень, зі спогадів В. Оболенського «Крим в 1917-1920-х роках»

Ні сильний, ні стійкий, з розвідки В. Зарубіна «Соломон Крим і другий кримський крайовий

уряд»

Держава у мініатюрі, з книги А. Денікіна «Нариси російської смути...»

У ролі довіреної особи, з статті В. Астахової «Тяжіння Кара-Дагу»

КУЛЬЧИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Простотота і природність, з творчого кредо О. Кульчицького

Не вистачає слів, з оповідання О. Кульчицького «Спогади юності»

Немає ніякої драми, з статті О. Кульчицького «Харківський театр»

Весело і в спеку, і в холоднечу, з вірша О. Кульчицького «Втіха»

Нажив собі ворогів, з листа О. Кульчицького В. Бєлінському від 28 вересня 1840 р.

Солдатські діти називатимуть вас татком, з листа О. Кульчицького В. Бєлінському від 21

жовтня 1841 р.

Людина незначного таланту, зі спогадів М. Тютчева

В тисячу разів цікавіший, з рецензії В. Бєлінського в альманасі «Фізіологія Петербургу»

В карти грав відмінно, зі спогадів К. Кавеліна

В його могилу поклали ще й студента, з нарису «Олександр Кульчицький: особа і доля»

КУПЧАНКО ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Своє латане, з життєвого кредо Г. Купчанка

Чотири мерці в одній хаті, зі спогадів Г. Купчанка

Пізнай себе, з книги Г. Купчанка «Буковина і її руські жителі»

Для простого люду, з передмови Г. Купченка до книги «Галичина і її руські жителі»

Наші предки – хорвати, з книги Г. Купченка «Галичина і її руські жителі»

Ловець селян, зі спогадів О. Поповича

Заохочував збирачів фольклору, з кореспонденції на etnolog.org.ua

Меркантильним навряд чи був, з нарису В. Грябана «Життєвий шлях та наукова діяльність

Григорія Купченка»

Переважали українці, румуни та євреї, з розвідки І. Житарюка «Національно-етнічний склад

населення Буковини під час її перебування у складі Австрії»

Агент кількох розвідок, з нарису В. Грябана «Життєвий шлях та наукова діяльність Григорія

Купченка»

КУРСИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР АНТОНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Зась – стражданням, з життєвого кредо О. Курсинського

Строгість старих помилок, вірш О. Курсинського «Заклик»

Фатальні східці, вірш О. Курсинського «Заспокоєння»

Жагуча отрута, вірш Ш. Бодлера «Упир» у перекладі О. Курсинського

Вельми безуспішно, з рецензії О. Курсинського на п’єсу А. Луначарського «Королівський голяр»

Не надто задоволений, з листа В. Брюсова П. Перцову від 5 січня 1896 р.

Осоружно нагрубив Курсинському, з листа С. Толстої Л. Толстому від 24 жовтня 1895 р.

Довго не витримав, з монографії С. Махоніної «Історія російської журналістики»

Відображав «опозиційну» налаштованість, з розвідки Т. Олександрової «Некролог М.

Лохвицької»

КУЧЕРЯВЕНКО ВАСИЛЬ ТРОХИМОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Золота зарубка, з життєвого кредо В. Кучерявенка

Таємниче зникнення, з авторської передмови до книги «Перекоп» пішов на південь»

Робінзони з примусу, з книги В. Кучерявенка «Перекоп» пішов на південь»

Маяк, з вірша В. Іванова, присвяченого В. Кучерявенкові

Йоржистий оповідач, з нарису С. Крившенка «Василь Кучерявенко»

Океан дарує поетів, з кореспонденції В. Тицьких «Сигнальні багаття»

Для всіх, з інтерв’ю В. Коржикова Н. Богатирьовій

Дав назву географічному об’єктові, з статті «Про занепад печер» на mir1.ru

ЛОВЕНГАРДТ АНТОН СИГІЗМУНДОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Горджусь, з творчого кредо А. Ловенгардта

Крекче на скрині, зі спогадів А. Ловенгардта

Адепт «нового мистецтва», з біографічного словника «Російські письменники. 1800-1917»

«Про Костанді-художника не чув», зі спогадів К. Паустовського

Називали літописцем, з нарису К. Паустовського «Потік життя»

ЛОКОТЬ ВАСИЛЬ ТИМОФІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Про перегини, з професійного кредо В. Локотя

З номера знято антирадянський памфлет, з рапорту Б. Воліна В. Молотову в січні 1935 р.

Тінь і світло, з розвідки Р. Іванової та І. Кузнєцова «На шляхах до істини»

Півень приватного сектору, з реєстру «Заборонені книги російських письменників і

літературознавців 1917-1991» на сайті «Відкритий текст»

Озимі буряки, з статті О. Федорова «Про фільм «Дон Дієго і Пелагея»

Демократичні перошкряби, з роману А. Рибакова «Страх»

МАЗУРЕНКО МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Приклад, а не повчання, з життєвого кредо М. Мазуренка

Читатимуть онуки, з статті М. Мазуренка «З приводу сатир М. Щедріна»

Хоче познайомитися, з листа Л. Самсонова Ф. Добролюбову

Добролюбов наді мною не зглянувся, з «Літературних спогадів» М. Мазуренка

Селянське питання, з дисертації П. Рейфмана «Віддзеркалення суспільно-літературної боротьби

на сторінках російської періодики 1860-х років»

Усе передав Герцену, з роману О. Іваненко «Марія»

МАСЛОВИЧ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Осоружні вади, з життєвого кредо В. Масловича

Спокусив молодих, з оцінки В. Масловичем творчості О. Пушкіна

Заохочую авторів нашого краю, з передмови В. Масловича до першого номеру «Харківського

Демокрита»

Крилов пожвавлює компанію, зі спогадів В. Масловича

Не на докір скажу, зі спогадів В. Масловича

Відкинемо нісенітниці, з дослідження О. Парамонова «З втрачених осіб: харківський байкар В. Г.

Маслович»

Муза-жебрачка, з кореспонденції «Гіївка – жахи-реалії сьогодення» на інтернет-сайті

ukraine.kingdom.kiev.ua

Вперше згадав Маслович, з розвідки І. Папуші «І. Франко-індолог. У контексті української

індології ХІХ-ХХ ст.»

Свідчення слобожанського патріотизму, з монографії Н. Радіонової «Журнал як форма

соціокультурної комунікації на Слобожанщині ХІХ століття»

«Харківський Демокрит», з публікації журналу «Бурсацький спуск»

МАКСВЕЛ РОБЕРТ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Завжди вагітний, з життєвого кредо Р. Максвела

Таємниці та успіх, з професійного кредо Р. Максвела

Говорити ще рано, з посмертних слів І. Шаміра

Залишався людиною лівих поглядів, з кореспонденції І. Мащенка «Медіа-олігарх з Солотвина»

Спускався до шахти, з інтерв’ю О. Феїра О. Ливинському

Був і не стало, з замітки «Звичайний інфаркт за незвичайних обставин» на kommersant.ru Занапастила зайва інформованість, з програми телеканалу Discovery Channel «Змови: перевірка

фактами»

Британці або євреї, з статті С. Лєкарєва «Ліквідація агента чотирьох розвідок»

Смерть йому обрали, з двотомника В. Крючкова «Особиста справа»

На зліт, бувальщина

МАЛЬШИНСЬКИЙ Аркадій Павлович

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Винні не чужинці, з політичного кредо А. Мальшинського

Продукт розкладання, з «Огляду соціально-революційного руху в Росії» А. Мальшинського

За друкуванням книги наглядав поліцейський, зі спогадів П. Єфремова

Лави бойовиків збільшувалися, з статті А. Мальшинського «Не знаю до кого: відкритий лист

колишнього редактора «Вільного слова»

Був у курсі мого ймовірного вбивства, зі спогадів П. Кропоткіна

Жандармський публіцист, з дослідження «Російська дореволюційна історіографія» на інтернет-

сайті sgu.ru

Драгоманов не прислухався, з кореспонденції З. Петрової «Петербург «Народної волі»

Головний шпигун і рядовий нишпорка, з монографії Л. Громової «Становлення системи

російської політичної преси XIX століття в еміграції»

Факт «стукацтва» заперечував, з розвідки Б. Іванова «До 125-річчя «страти» народовольцями

Олександра II»

МАРКЕВИЧ БОЛЕСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Не потурати інстинктам, з політичного кредо Б. Маркевича

Увесь в білому, зі спогадів А. Чехова

Третирує плітками, з листа А. Чехова М. Лєйкіну від 30 січня 1884 р.

Розвінчував державну зраду і корупцію, з книги К. Арсенєва «Критичні етюди»

Художній виклад передовиць, з статті С. Лебедєва «Маркевич Болеслав Михайлович»

Критикував Тургенєва і Салтикова-Щедріна, з інтернет-сайту rusfil.com

Зловживав галліцизмами, з рецензії А. Ц. на творчість Б. Маркевича

Ім’я стало загальним, з листа І. Тургенєва редакторові «Вісника Європи»

«Незалежна преса – все одно, що вільна б…», з дослідження В. Рудь «Ревний польський

патріот»

Мій примхливий геній, вірш О. Толстого, присвячений Б. Маркевичу

Не турбуйтесь – викаже, епіграми Д. Мінаєва

МАЦКЕВИЧ ДАВИД ІВАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Самодержавність імперії, з політичного кредо Д. Мацкевича

Засвідчую моє шанування, з листа І. Гончарова Д. Мацкевичу в січні 1858 р.

Виправлень не вніс, до історії виходу статті М. Добролюбова «Що таке обломовщина?»

Отримав строге зауваження від уряду, з рецензії О. Балакіна на книгу Н. Хохлової «Андрій

Миколайович Муравйов – літератор»

Вірші мають подвійний сенс, з коментарів до другого тому «Повного зібрання творів» М.

Некрасова

Двозначність – не припустима, з дослідження Н. Катерлі «Крізь морок буття»

Текст жорстоко постраждав, з «Автобіографії» М. Костомарова

Почасти навіть думка втрачалась, з розвідки І. Шульги «Історія та етнографія саратовських

українців у творчості М. І. Костомарова»

Ворожість до всіх книг, з «Щоденників» О. Нікітенка

Патріотизм «регіональним» не буває, з розвідки О. Міллера «Засвоюючи логіку націоналізму»

МАЧТЕТ ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Бути грунтом, з життєвого кредо Г. Мачтета

Останнє прощай, з вірша Г. Мачтета «Замучений тяжкою неволею»

Родом – британець, з передмови до книги «Поети-демократи 1870-1880-х років»

Був у захваті, зі спогадів Л. Старицької-Черняховської

Жив у нестатках, з нарису Н. Пушкар «Мачтет Григорій Олександрович»

Літературні такси, з листа А. Чехова О. Маслову від 7 квітня 1888 р.

Мало не плакала, уривок з повісті М. Олiйника «Леся»

Авторство беззастережно не встановлене, з висновку Інституту криміналістики при прокуратурі

СРСР від 1961 р.

МЕЛЬНИКОВ ЛУКА МАРТИНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Краще не приховувати, з творчого кредо Л. Мельникова

Гіркий мед чужини, з статті Л. Мельникова «Як бути з іногородніми в козачих областях»

Переломний рік, з нарису І. Найдьонової «Невідомі оповідки про відомих людей»

Дошкуляли дрібними причіпками, зі спогадів Л. Мельникова

Зауважуємо, з офіційного повідомлення в газеті «Кубанські обласні відомості» від 14 грудня 1901

р.

В тексті вживалася буква «і», з листа Головного управління у справах преси Я. Маламі від 2

березня 1902 р.

З роботи усунути негайно, з листа Г. Голіцина Я. Маламі від 18 травня 1902 р.

З ним закінчився період живого слова, з розвідки І. Лотишева «Сторінки газет – це наша

історія»

Українська в інформаційне поле не вписувалася, з розвідки Ю. Лучинського «Заборона на

мову: «лінгвістичні проблеми» кубанської перси початку ХХ століття»

МІХНЕВИЧ ВОЛОДИМИР ОСИПОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Найжахливіша потворність, з громадянського кредо В. Міхневича

Петербург XIX століття – це Київ нинішній, з книги В. Міхневича «Виразки Петербурга»

До чого призводять сексуальні збочення, з коментарів А. Іконникова-Галицького

Ще гірше, з статті М. Гаврилової «Звідки беруться петербурзькі таємниці?»

Дарунок Літературному фонду, з довідника «Історія Санкт-Петербурга. Будинки»

НАУМОВИЧ ІВАН ГРИГОРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Усі рівні, з життєвого кредо І. Наумовича

Єднала антиавстрійська та антипольська позиція, за матеріалами Служби комунікацій

Народного руху України

Церква безсовісності не вчить, з брошури архієпископа Никона «Чи християни ми?»

Ідеї полонізації з його голови вибили селяни, з дослідження Є. Гордєйчика «Українські

слов’янофіли»

Саме він здійснював обрядовий рух, з «Нарисів історії руського руху в Галичині XIX-XX ст.»

НІКУЛІН ЛЕВ ВЕНІАМІНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Молодь епатує світ, з поетичного кредо Л. Нікуліна

Хлопчик з скорботним обличчям, зі спогадів Л. Нікуліна «Сергій Єсенін»

Справжній театр, з книги Л. Нікуліна «Люди російського мистецтва»

Пригодницький сюжет помножений на історичні факти, з передмови Л. Кассіля до роману Л.

Нікуліна «Мертві брижі»

Поляків не дратувати, з роману Л. Нікуліна «Мертві брижі»

Частий гість, з замітки «Крим у творчості письменника» на lyrica.crimea.edu

Сцени більшовицьких розстрілів, з електронної добірки «Заборонені книги російських

письменників і літературознавців»

Ноги в руки, з нарису Б. Єфімова «Інший Нікулін»

Стукач-надомник, епіграма невідомого автора на Л. Нікуліна

Де Бабель, епіграма невідомого автора на Л. Нікуліна

Щеня Кі-Ка-Пу, бувальщина

НОТОВИЧ ЙОСИП КОСТЯНТИНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Що цікавить євреїв, з життєвого кредо Й. Нотовича

Вирвати серце, з видавничого кредо Й. Нотовича

Суд виправдав, з статті Г. Ареф’єва і О. Щолкіна «Про Петербург з нагоди і без»

Доклав рук до різанини, з книги Р. Ключника «Лекції президентам»

Спричиняє багато зла, з доповіді міністра внутрішніх справ Росії І. Дурново Олександру III

«Новини» цензури не боялися, з книги В. Гіляровського «Москва газетна»

Тяжке становище, з книги К. Чуковського «Короленко в колі друзів»

Нудно у них працювати, з листа О. Амфітеатрова О. Купріну від 22 грудня 1926 р.

Нотовичі все зжеруть, з нарису Теффі «Федір Сологуб»

Любов до гарних черевиків, зі спогадів Теффі

Східці донизу, з розвідки М. Якутіна «Російські «Новини»від маркіза О’Квіча»

Повна експлуатація, бувальщина

ОМЕЛЯНЧЕНКО ІВАН ЯКОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Слово є вчинок, з професійного кредо І. Омелянченка

Не плакати, вірш І. Омельянченка «Мотиви неволі»

Сьогодні блондин, а завтра – брюнет, з статті М. Горького «Руйнування особистості»

«Я тут одного споюю», з книги С. Сергєєва-Ценського «Спогади»

ОНУФРІЄНКО ВАСИЛЬ ЙОСИПОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Слави не треба, з творчого кредо В. Онуфрієнка

Житимуть нащадки невмирущі, вірш В. В. Онуфрієнка «Україна»

Не радий, що живий, з поеми В. Онуфрієнка «Моя тринадцята весна»

Пантеон на березі Дніпра, вірш В. Онуфрієнка «Пантеон»

Почекаю кращих часів, з автобіографії В. Онуфрієнка

Рятувалися, поїдаючи траву, зі спогадів В. Онуфрієнка

Слави мені не треба, з листа В. Онуфрієнка В. Біляїву у вересні 1972 р.

Сявка Коротич, з листа В. Онуфрієнка В. Біляїву у травні 1988 р.

Не лічу, друже, літ, з вірша В. Біляїва, присвяченого В. Онуфрієнкові

Достойний пантеону української поезії, з книги В. Біляїва «На неокраянім крилі»

ОРШЕР ЙОСИП ЛЕЙБОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Талант лайливця, з життєвого кредо Й. Оршера

Тріумф, а не успіх, з оповідання Й. Оршера «Лекція про російську літературу»

Звідки з’явилися руські – не відомо, з розділу «Загальної історії, опрацьованої «Сатириконом», написаного Й. Оршером

Ми вам довіряли, з статті Д. Шеріха «Ленінградські маркізи Де-Сад»

На користь євреїв, з розвідки М. Бєльського «Один з «старих журналістів»

Намалюй Столипіна, бувальщина

ПАНЮТИН ЛЕВ КОСТЯНТИНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Не дивуватися, з життєвого кредо Л. Панютина

Росії не вистачає утопії утопій, з есе К. Діаніної «Достоєвський в кришталевому палаці»

Граціозна дурка, з кореспонденції М. Корнакової «Дзінь-ля-ля»

Близьке до божевілля обличчя, стаття з енциклопедії М. Насєдкіна «Достоєвський»

Гниє заживо, з листа М. Лєскова О. Мілюкову від 12 (24) червня 1875 р.

Чому забули дотепного Панютина, з брошури А. Коні «Деякі питання авторського права»

ПЕРВУХІН МИХАЙЛО КОСТЯНТИНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Журналістська каторга, з професійного кредо М. Первухіна

Фальшивий мученик, з нарису М. Первухіна «Росіяни на Капрі. Максим Горький»

Бодай мінімум свободи, з нарису М. Первухіна «Спогади про Чехова»

Ленін приніс отруту набагато сильнішу, з передмови М. Первухіна до роману «Пугачов-

переможець»

Їмо раз на день, з листа М. Первухіна В. Немировичу-Данченку від 1 вересня 1928 р.

З жалю до Первухіна, з листа О. Горького К. П’ятницькому від 2 червня 1908 р.

Гомер російського Капрі, з розвідки М. Аріаса «Одіссея Максима Горького на «острові сирен»

«Самородок» з кузні, з розвідки О. Панченка «Ідеї Л. М. Гумільова і Росія XX століття»

Ім’я викреслили, з дослідження Є. Харитонова «Апокрифи Задзеркалля»

ПОСНОВА ІРИНА МИХАЙЛІВНА

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Земні рай і пекло, з життєвого кредо І. Поснової

На все воля божа, лист Д. Гойченка І. Посновій від 8 серпня 1989 р.

Жила в неподіленій Церкві, з статті Г. Чистякова «Пам’яті Ірини Михайлівни Поснової»

Їй заповідали рукописи, з розвідки Д. Юревича «Біблейсько-богословська діяльність професора

Глубоковського в еміграції»

На висоті Ватикан перебував не завжди, з нарису П. Проценка «Свідок»

Працював з Посновою, з інтерв’ю М. Гришечка з В. Кузьміним «Ми навіть не усвідомлювали, кого шукали»

ПОТОЦЬКИЙ ЯН ЙОСИПОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Благословляю науку, з життєвого кредо Я. Потоцького

Відповів, що помер, уривок з роману Я. Потоцького «Рукопис, знайдений в Сарагосі»

Всупереч польській історіографії, з розвідки С. Баженової «Ю. Роллє в суспільному і

краєзнавчому русі Правобережної України другої половини ХІХ ст.»

Очима Потоцького, з статті С. Дударєва «Росія і Північний Кавказ в кінці XVIII – першій

половині XIX ст.: погляд зовні»

Пустив срібну кулю в голову, з дослідження Л. Баженова «Історик Поділля і Волині Граф Ян

Потоцький (кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст.)»

Помста східних магів, з кореспонденції С. Михайлова «Таємниця графа Яна Потоцького»

РАВИЧ ПЕТРО СОЛОМОНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Уміти лікувати, з життєвого кредо П. Равича

Біля своїх, з «Нотаток» П. Равича

Заборонено забороняти заборонене, з роману П. Равича «Блокнот контрреволюціонера, або

Похмілля»

Перестали вітатися, з оцінки творчості П. Равича Д. Савицьким

Написав, та ще й як, з заміток «В’язень концтабору французький письменник Петро Равич» на

mankurty.com

Перекладачем зацікавилося КДБ, зі спогадів К. Єршової-Кривошеїної «Російська рулетка»

Трапляється, телефонує Господь, з статті А. Наймана «Погляд приватної людини»

РАДЕК КАРЛ БЕРНГАРДОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Ілюзії після поразки, з політичного кредо К. Радека

Потрясіння психології, з статті К. Радека «Що дала Жовтнева революція»

Наше все, з статті К. Радека «Лев Троцький – організатор перемоги»

Краще бути хвостом, епіграма К. Радека на К. Ворошилова

Честь я втратив, з останнього слова К. Радека на суді

Язик керує головою, оцінки К. Радека Й. Сталіним

Сила журналіста – слабкість політика, з оцінки К. Радека Л. Троцьким

Моральне падіння, з «Історичного довідника російського марксиста»

Жалюгідний шеф-зрадник, з розвідки Р. Іванової та І. Кузнєцова «На шляхах до істини»

Не такий страшний, зі спогадів Б. Єфімова «Дотепність не врятувала»

Ударився головою об підлогу, з акту про смерть К. Радека від 19 травня 1939 р.

Вбивство замовив Сталін, з довідки І. Сєрова від 29 червня 1956 р.

Нехай повибрикують, з роману А. Рибакова «Страх»

Самі розбіжаться, анекдот

РАЛЛІ ЗЕМФІРІЙ КОСТЯНТИНОВИЧ (АРБОРЕ ЗАМФІР)

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Служити правді, з життєвого кредо З. Раллі

Написав до Чернівців, з листа З. Раллі П. Щоголєву від 10 квітня 1908 р.

Усі перемерли, з листа З. Раллі П. Щоголєву на початку 1909 р.

Цікавинки перешлю вам, з листа З. Раллі П. Щоголєву від 27 травня 1909 р.

Італійці, а не греки, зі спогадів З. Раллі

Мимоволі допущені помилки, з розвідки В. Молкосяна «Рукопис Раллі-Арборе про Пушкіна»

Що за поспіх з спростуванням, з книги К. Ковальджі «Моя мозаїка»

Борець проти самодержавства, з монографії В. Гацака «Молдавська література в Росії»

Нині – музей, з статті «Садиба «Замфір Раллі-Арборе» на ecology.md

РЕГІНІН ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Свої мозолі, з творчого кредо В. Регініна

Ці моторошні вистави, з рецензії В. Регініна на спектаклі театру Камінських

Життя прожив незручне, зі спогадів В. Регініна

Екстремальна еротика: муха і павук, з листа К. Чуковського В. Регініну від 10 квітня 1927 р.

Чудовий редактор, з книги В. Крейда «Георгій Іванов»

«Я, Васю, виявився круглим нулем», з книги Ю. Єпанчина «Купрін і війна»

Ідеологічне блюзнірство, з книги О. Варламова «Олександр Грін»

Передбачив стандартне цькування, зі спогадів К. Паустовського

Професійний співрозмовник, з книги Л. Нікуліна «Ісак Бабель»

Понад усе любив сенсації, з «Книги про життя» К. Паустовського

Цирк волав, бувальщина

РОЗЕНБЕРГ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Спадкоємність, з творчого кредо В. Розенберга

Право вченого, з статті В. Розенберга «Наукова власність»

Схиляю голову перед вашою енергійністю, з листа В. Розенберга не встановленій особі

Критика зустріла доброзичливо, із звіту К. Моора про підготовку Міжнародного

соціалістичного конгресу в Стокгольмі в серпні 1917 р.

Розенберг все жартував, з книги М. Лемке «250 днів в Царській Ставці»

Декого змусили емігрувати за власний кошт, з рапорту Секретного відділу ГПУ «Стан операції

з висилки антирадянської інтелігенції на 23 серпня 1922 року» І. Уншліхту від 22 серпня 1922 р.

Брав участь в зустрічі віч-на-віч, з листа Д. Гольдштейна Р. Абрамовичу від 16 травня 1958 р.

Цього прізвища ніхто не знає, з листа Р. Абрамовича Д. Гольдштейну від 4 червня 1958 р.

Слід загубився, з листа М. Павловського Р. Абрамовичу від 2 травня 1959 р.

РОТ ЙОЗЕФ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Неможливо збагнути, з політичного кредо Й. Рота

Таємні маневри, з роману Й. Рота «Бюст імператора»

Кароліна, з роману Й. Рота «Легенда про святого п’яницю»

Повія для шейха, з роману Й. Рота «Історія тисяча другої ночі»

Пихатість, ласолюбство, амбіції, з статті В. Іткіна «Йозеф Рот. Направо і наліво»

Чому ідіот, з рецензії Я. Кротова «Іов» Йозефа Рота»

Шанс на сенс, з розвідки В. Шпакова «Троянський кінь зі Сходу»

Аналог Пікуля, з кореспонденції «ВиРОТська казка» на webman.ru

Злидар-марнотратник, з реквієму С. Цвейга «Йозеф Рот»

Доживав в убогості, з статті «Рот Йозеф» на eleven.co.il

СЕДЕНКО ФЕРАПОНТ ІВАНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Свободу не зупинити, з життєвого кредо Ф. Седенка

Нерівна боротьба, передмови Ф. Седенка (П. Вітязєва) до власної брошури “Приватні

видавництва в Радянській Росії»

Справа ця розростеться, з відгуку Ф. Седенка на вихід першого номера «Вістей Вологодського

товариства вивчення Північного краю»

Поневіряння і бурлакування, з листа Ф. Седенка В. Семевському в 1915 р.

Особисте – святе, з листа М. Негрескул Ф. Седенку від 8 вересня 1915 р.

Матеріальна зацікавленість – відсутня, з листа Ф. Седенка В. Трапезникову від 21 березня 1915

р.

Може якось підкреслите наш зв’язок, з листа В. Трапезникова Ф. Седенку від 13 листопада 1915

р.

Рідкісний випадок, з розвідки П. Рейфмана «З історії російської, радянської і пострадянської

цензури»

Дике марення, з книги Р. Іванова-Разумника «В’язниці і заслання»

Картотека загинула, з книги Л. Панова «Вожді, пророки, дурисвіти»

Самогубні визнання, з книги Р. Іванова-Розумника «Письменницькі долі»

СЕЛІВАНОВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ПАВЛОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Болісно, з творчого кредо О. Селіванського

Потреба залишається не удоволеною, з книги О. Селіванського «Нариси з історії російської

радянської поезії»

Гіпнотична батьківщина, з статті О. Селівановського «Пастернак»

Російський класик сприймається виключно слов’янами, з заміток С. Шумихіна «Практика

пушкінізму (1887-1999)»

Думати – болісно, зі спогадів М. Зоріна «Чистий аркуш паперу»

Складний шлях розвитку, з рецензії «В літературних боях» на knigoprovod.ru

Так просто не дамося, з розвідки В. Шенталінського «Розстрільні ночі»

Комбінат смерті,

з статті М. Фігуровського «Спецоб’єкт «Монастир». Гріхи чекістів замолять

ченці»

Радянським колегам жертви не цікаві, з розмови Г. Нехорошева з Е. Белтовим «Це потрібно не

мертвим– живим»

Попри реабілітацію, з інтернет-довідника «Репресовані літературознавці і критики: вилучення

всіх творів»

Постраждали й рідні, з біографічної довідки «Барщевський Михайло Юрійович»

СОМОВ ОРЕСТ МИХАЙЛОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Привабливість новини, з творчого кредо О. Сомова

Грот-бом-брам-брас, з оповідання О. Сомова «Наказ з того світу»

Страхіття, з оповідання О. Сомова «Дивний поєдинок»

Путівці і манівці, з трактату О.Сомова «Про романтичну поезію»

Вас не застав, з листа О. Сомова К. Сербіновичу від 1 грудня 1827 р.

Тяжів до містики, з статті «Сомов Орест Михайлович» на archivsf.narod.ru

Незаслужено забутий, з розвідки Н. Петруніної «Орест Сомов і його проза»

СОХАЦЬКИЙ ПАВЛО ПАНАСОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Народ і монарх – єдині, з політичного кредо П. Сохацького

Великодушність до сусідніх країн, з промови П. Сохацького на урочистому зібранні

Московського університету 2 липня 1807 р.

Матимемо свою людину, з листа П. Фонвізіна І. Меліссіно від 30 липня 1784 р.

Журнал відрізнявся навіть оформленням, з дослідження «Виникнення російської періодичної

преси і її розвиток в XVIII – на початку XIX ст.»

Його лекціями захоплювалися, з монографії В. Грихіна і В. Калмикова «Творчість В. Т.

Наріжного»

Відданість новітнім засадам освіти, з статті Л. Михайлової «Спадкоємність ідей виховання і

розвитку особистості»

Журналістам до ярликів не звикати, з статті К. Михайлова «Родовід»

Тетянин день студенти почали відзначати завдяки П. Сохацькому, з привітального слова

ректора МДУ В. Садовничого «Московський університет: 10 років автономії»

СТАНЮКОВИЧ КОСТЯНТИН МИХАЙЛОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Руки сверблять, з творчого кредо К. Станюковича

Невимовна ніжність, з оповідання К. Станюковича «Ялинка»

Принцип – безпринципність, з оповідання К. Станюковича «Відчайдушний»

Шматую папір, з листа К. Станюковича дружині від 13 лютого1880 р.

«Забудь, що ти мій син!», з біографічної довідки О. Лавреньової «Станюкович Костянтин

Михайлович»

Царат його ненавидів, з нарису «Костянтин Михайлович Станюкович» на lyrica.crimea.edu

Мрія про справедливість, з розвідки В. Кравченка «Розуми біля будинку письменника»

Нічого не приховує, з книги М. Єрьоміна «К. М. Станюкович»

Крадуть: Росія-XIX = Україна-XXI, з фейлетону К. Станюковича «Листи знатного іноземця»

СТАРЧЕВСЬКИЙ АДАЛЬБЕРТ ВІКЕНТІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Без претензій, з професійного кредо А. Старчевського

І ми почули «Звичайну історію» І. Гончарова, з книги А. Старчевського «Зі спогадів старого

літератора»

Визначив долю Ушинського, з розвідки О. Халюти «Російська освіта в обличчях»

Неоціненні скарби, з «Літопису Бібліотеки Російської Академії наук»

Перший медіа-магнат Російської імперії, з дослідження Г. Щербакової «Російська преса

періоду Вітчизняної війни 1812 року»

Від рекордного накладу до «обгортувального паперу», з статті Т. Владімірової «Газета «Син

Батьківщини» А. В. Старчевського як газета для середнього класу»

ФАЛЬЦ-ФЕЙН ЕДУАРД ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Не всі дома – не у мене, з життєвого кредо Е. Фальц-Фейна

Маю намір продовжувати пошук скарбів культури, з заяви Фальц-Фейна для преси

Його справи належать всьому світові, з нарису А. Веретьохіна «Жива легенда серед нас»

Усе – дощенту, з інтерв’ю Е. Фальц-Фейна Л. Гуровій

В Асканії-Новій мене вперше в житті зустріли «писком об стіл», з інтерв’ю Е. Фальц-Фейна С.

Шустеру

ФІЛІППОВ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Туман філософії, з наукового кредо М. Філіппова

Насамперед – духовні цінності, з філософських листів М. Філіппова «Творчість особистості»

Знайшов постійні закони, з листа М. Філіппова Д. Менделєєву

Скасування війни, з листа М. Філіппова до газети «Російські відомості» від 11 (24) червня 1903

р.

Роман вашого чоловіка вразив, з листа Л. Толстого дружині М, Філіппова у червні 1904 р.

Масова психологія, з монографії С. Лутоніної «Соціологічні ідеї М. М. Філіппова і їх

прогресивний характер»

Як розуміти добро, з статті Л. Григоренко «Російські критики про Л. М. Толстого»

Таємничі експерименти, що призвели до таємничої смерті, з розвідки С. Глушнєва «Російська

наука XIX ст.»

ЧАЙКОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ІЛЛАРІНОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Політичний злочин, з професійного кредо М. Чайковського

Проциндрили гріш вдови, зі спогадів М. Чайковського

Не зносив поляків, зі спогадів В. Кельсієва

Квазікавалерійський полк, зі спогадів Т. Лапінського

Обстоював ідею панславізму, з розвідки В. Войнова «Чайковський Михайло Іларіонович (Садик-

паша)»

Вправний інтриган, з книги Є. Тарле «Кримська війна»

Мав пенсію і від султана, і від царя, з дослідження О. Пригаріна і Д. Сеня «Михайло

Чайковський: біографічний портрет на тлі епохи»

Історію схиляв до власних концепцій, з статті «Видатні поляки на Волині» на luckkg.polemb.net Три війни, три шлюби, три віри, з нарису S. Tsalykа «Українець Садик-паша»

ШУЛЬГІН ВАСИЛЬ ВІТАЛІЙОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Відверта українофобія, з життєвого кредо В. Шульгіна

Препарують історію, з книги В. Шульгіна «Ті, хто сповідує українство, і ми»

Роздягайте нас, зі спогадів В. Шульгіна

Принципів не зрадимо, з статті В. Шульгіна в газеті «Киянин» від 10 березня 1918 р.

Дякуємо Києву, з статті В. Шульгіна «Справа Бейліса»

Оголосити священну війну, з листа В. Шульгіна М. Алексєєву

З вовками жити, з книги В. Шульгіна «Листи російським емігрантам»

Не хочу лукавити, з книги В. Шульгіна «Досвід Леніна»

Монархізм став релігією, зі спогадів А. Денікіна

Проти соціалізму, з статті М. Гопостенова «Шульгін Василь Віталійович»

Не виколіть людям очі, з роману В. Пікуля «Нечиста сила»

ЯБЛОНОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Як багато дурощів, з політичного кредо О. Яблоновського

Звиродніла революція, уривок з книги О. Яблоновського «Єгипет. Гості англійського короля»

У кропиву, з оповідання О. Яблоновського «Батюшка Євстафій»

Врятував Сашу Чорного, з статті А. Іванова «Ображене кохання»

Вірно слугував білим, з передмови В. Леонідова до оповідання О. Яблоновського «Батюшка

Євстафій»

Яблоновський обурювався, зі спогадів М. Рощіна «Мій Купрін»

Заплатіть хоч гріш, з листа І. Буніна В. Бурцеву від 17 (30) вересня 1921 р.

Отримала критичну публікацію, з листа М. Цвєтаєвої В. Сосинському від 11 травня 1926 р.

Злісно знущався з СРСР, з відгуку М. Горького на смерть О. Яблоновського

ЯН ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Вухо злості, з політичного кредо В. Яна

Все глибше я занурювався в народну масу, з «Нотаток пішохода» В. Яна

Служба в країні пісків і відрубаних голів, з «Нотаток вершника» В. Яна

Як стати сильнішим за Чингізхана, новорічний сон В. Яна

Христоса наші дівки засміють, зі спогадів В. Яна

Вирішила тимчасово піти з цього пекла, зі спогадів О. Виноградової

ЯСИНСЬКИЙ ІЄРОНІМ ІЄРОНІМОВИЧ

Експрес-життєпис, найважливіші ціхи біографії

Доречна партійність, з творчого кредо І. Ясинського

Смерть чатує, з оповідання І. Ясинського «Пожежа»

Був і залишаюся натуралістом, зі спогадів І. Ясинського

Тенденційність в ім’я свободи, з статті І. Ясинського «Про мою літературну діяльність»

Не шукайте великодушності, з рецензії І. Ясинського на книгу О. Фаресова «Проти течії»

Не за шаблонами, з листа О. Урусова І. Ясинському від 29 листопада 1883 р.

Грошей – ні шеляга, з листа А. Чехова І. Ясинському від 16 квітня 1892 р.

Сім’я майже голодує, з листа С. Єсеніна І. Ясинському від20 листопада 1916 р.

Годі впливати на спинний мозок, з статті М. Протопопова «Хворий талант»

Зловісний горб, вірш І. Сєвєряніна «Весняна яблуня», присвячений І. Ясинському

Рекомендується до вилучення, з офіційного висновку спецхрану РНБ на книгу І. Ясинського

Роман мого життя»

АЙХЕНВАЛЬД Юлій Ісайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Журналіст, літературний критик, перекладач. Псевдоніми – Ю. Альд, Б. Камінецький.

З родини священика. Батько, Айхенвальд І., – рабин.

Народився 12 січня 1872 р. в м. Балті Подільської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Одеської області України).

Помер 17 грудня 1928 р. в м. Берліні (Німеччина).

Закінчив одеську Рішельєвську гімназію (1890), історико-філологічний факультет

Новоросійського університету (1894).

Працював викладачем однієї з Московських гімназій, університету Ім. Шанявського, Вищих

історико-філологічних жіночих курсів В. Півторацької, відповідальним секретарем редакції

журналу «Питання філософії і психології», завідуючим відділом газети «Кермо», читав курс

лекцій в берлінській Російській релігійно-філософській академії.

Член Пушкінської комісії Товариства любителів російської словесності, Союзу російських

журналістів і літераторів в Німеччині.

Книга «Силуети російських письменників» удостоїлась почесного відгуку Російської академії наук

(1909).

Друкувався в газетах «Мова», «Російські вісті», «Ранок Росії», «Кермо», «Сьогодні», журналах

«Наукове слово», «Російська думка», «Вісник виховання», «Нова російська книга».

Як літератор дебютував філософським трактатом «Емпіризм Локка і раціоналізм Лейбніца».

Потім настала черга наступних доробків: «Силуети російських письменників» (1906), «Етюди про

західних письменників» (1910), робота про В. Бєлінського (1913), «Відповідь критикам» (1914),

«Наша революція. Її вожді і ведені» (1918), «Безсмертна вульгарність», «Самогубство»,

«Мистецтво і мораль», (усі – 1919-1921), «Лев Толстой» (1920), «Схвалення неробства», «Поети і

поетеси» (обидва – 1922), «Дві дружини» (1926).

Революцію осені 1917 р. зустрів вороже, оскільки матеріалізм вважав «цинізмом, що добігає

величі».

На збірник «Поети і поетеси» в комуністичному рупорі газеті «Правда» (2.6.1922), з’явилася

розгромна стаття під промовистим заголовком «Диктатуро, де твій батіг?», в якій відверто

пропонувалося «батогом диктатури змусити Айхенвальдів забратися за межу в той табір

утримання, до якого вони належать по праву». Не дивно, що наш земляк тут же потрапив в розряд

заборонених, а незабаром був висланий з Країни Рад на т. зв. «філософському пароплавові» (1922).

Переклав з німецької «Повне зібрання творів» А. Шопенгауера (1901-1910).

Вважав, що російська літературна критика прийняла на себе не властиві їй суспільно-політичні

функції, через що перетворилася в публіцистику.

Загинув А. внаслідок нещасного випадку, потрапивши, як і К. Арабажин, під колеса трамваю.

Серед друзів та близьких знайомих А. – М. Бердяєв, О. Лосєв, К. Чуковський, В. Набоков, М.

Осоргін, Ю. Каган, Г. Струве, С. Франк, Д. Овсянико-Куликівський, І. Гессен та ін.

***

ПРАВДА ГОЛОСНІША ЗА НЕПРАВДУ

, з творчого кредо Ю. Айхенвальда

Письменник стосовно своєї матерії – фундаторська форма... Письменника ніколи не можна

прочитати до кінця. Талант органічно чесний.

СВІТ, ПОБАЧЕНИЙ МОЇМИ ОЧИМА, з вірша Ю. Айхенвальда

Я хочу, чтоб остался,

Со мной не ушел,

Мир,

Увиденный только моими глазами,

Мир,

Услышанный только моею душой!

АНЕКДОТИ З КУПЕЦЬКОГО ПОБУТУ, з есе Ю. Айхенвальда «Островський»

Світ Островського – не наш світ, і до певної міри ми, люди іншої культури, відвідуємо його як

чужоземці: у своїх контурах він лежить перед нами як об’єкт стороннього спостереження, як

сценічне видовище...

Він дав деяке віддзеркалення відомого середовища, певних кварталів російського міста, проте не

піднявся над рівнем специфічного побуту, і людину для нього затулив купець.

…Він навіть не знає, не розуміє, де починається справжня драма... все це – лише яскраві, колоритні анекдоти з купецького побуту...

РУДОКОП ДУШІ, з статті Ю. Айхенвальда «Достоєвський»

Достоєвський, плавець страшних людських глибин, провидець темряви, рудокоп душі, пережив

психологію страти, неймовірний жах її очікування.

…Письменник катастроф, психолог метань... очі його розкриті на фатальну незавершеність, на

постійний неспокій і хвилювання сумуючого і крамольного духу.

НЕ БАЛАКУЧИЙ, з есе Ю. Айхенвальда «Бунін»

Свого ліризму він не марнує даремно: він не балакучий. Нещедрими словами розповівши про що-

небудь важливе або випадкове, про те, що було в природі або в кімнатах садиби, строгим нарисом

незамінних ліній передавши яку-небудь східну легенду або притчу, він цим самим неминуче і ніби

не з власної волі будить у нас відоме враження, теплий рух серця.

СПІЗНАВ НИЦІСТЬ БРЮСОВА, з листа Ю. Айхенвальда В. Ходасевичу від 5 серпня 1926 р.

Про Брюсова… Я менш за все схильний його ідеалізувати, він не раз робив мені дурне, а коли став

наближеним до сильних світу цього, негарно, тобто, економічно мсився мені за негативний відгук

про нього в одній з моїх давніх статей. Навіть моє заслання сталося за його сприяння.

МИСТЕЦТВО МАЄ КОСМІЧНУ ОСНОВУ, з розвідки Б. Парамонова «Російський європеєць

Юлій Айхенвальд»

Айхенвальд тяжів до якихось ніби міні-монографій про письменників – жанр, який він називав

«літературні силуети».

…Він стверджував, що літературу ніяк не можна звести до суспільної проблематики, що творчість

письменника глибока індивідуальна, вона упирається в таємницю його особи і через особу

пов’язана не з суспільством, не з історією, а з космосом, з останніми підставами буття. І якраз

через цей вищого порядку зв’язок література не підлягає також науковому розумінню, неможлива

наука про літературу.

Ця космічна основа мистецтва, його приєднання до вселенської таємниці, робить художника

виразником первозданної суті, яка й підказує, й нашіптує йому все те, що він повторює в своїх

творах. Таємна грамота світу завдяки художникові стає явною. І тому, унаслідок цього

походження від самих надр буття, всі великі витвори мистецтва, окрім свого безпосереднього

сенсу, мають ще й інше, символічне значення. У своїх глибинах недоступні навіть для своїх

творців, вони зберігають в собі цей природний символізм, вони розгортають нескінченні

перспективи і в земну, і в небесну далечінь. Зрозуміти мистецтво в цій його різносторонності, тлумачити хоч би деякі з його священних ієрогліфів, – ось що складає одне з високих завдань

критика.

Звичайно, для тодішніх освічених людей, якими були діячі російського культурного ренесансу, в

цій декларації нічого нового не відкривалося. Айхенвальд – чистої води неокантіанець школи

Ріккерта, а у віддаленій ретроспективі – романтик-шеллінгіанець. Проте для ширших

інтелігентських кругів, котрі застали ще живою могутню в Росії традицію так званої «реальної

критики», це була сенсація і в деякому розумінні скандал.

ГІДНИЙ ПОДИВУ, з книги Ф. Степуна «Пам’яті Ю. І. Айхенвальда»

Соромливий, тихий, ласкавий, до всіх дуже уважний, духовно зосереджений і серйозний, він

виливає подих м’якості і доброзичливості, завжди гідний подиву рівний і вірний самому собі, далекий від соціально-політичної злободенності.

…Йому близький завіт Фрідріха Шлегеля, який вимагає, щоб критична стаття являла собою

художній твір.

ПОМИЛЯВСЯ СТОСОВНО ТУРГЕНЄВА, з оцінки творчості Ю. Айхенвальда С. Венгеровим

Прагнення викинути з історії літератури історичний елемент жорстоко помстилося критику: сказати, що Тургенєв не глибокий, значить єдиним змахом пера знищити все, що відвело

Тургенєву велике місце в історії російської літератури.

БУВ ТАКИМ, з відгуку І. Буніна на смерть Ю. Айхенвальда

Ось і останній... Для кого тепер писати? Молоде незнайоме плем’я...

Що мені з ним? Є якісь супутники в житті – він був таким.

НЕ ПЛАЗУВАТИ ПЕРЕД СИЛОЮ, з дослідження Ю. Каган «Про цю книгу і її автора»

Навесні 1955 р., через кілька днів після звільнення Юрія Айхенвальда з ЛТПБ – так називалася

Ленінградська тюремна психіатрична лікарня – дружина його, Валерія Герлін, про любов до якої

він написав стільки прекрасних, найчистіших віршів, покликала мене в гості познайомити з

чоловіком, котрий повернувся до Москви.

…Прізвище Айхенвальд за кілька днів до першої зустрічі я почула від мого вчителя,

прославленого тепер філософа Олексія Федоровича Лосєва. У сумній бесіді про погублену

російську культуру він палко сказав, що знав двох великих російських критиків XX-го століття:

«Це були два євреї! Гершензон і Айхенвальд!».

…Тоді ж і дав мені О. Ф. Лосєв том зі статтею про Бєлінського. З тією самою, котра починалася

словами «Бєлінський – це легенда...» і в якій після цілковитого розвінчання героя зазначалося, що

при всьому цьому саме Бєлінський вперше звів появу літературного твору в ранг події.

…Біографія автора, час його життя, який охоплює цілу епоху страху, знання великотрудної і

трагічної історії країни, в якій усі ми живемо, його почуття зв’язку історії з сьогоднішнім днем, звичайно, служать коментарем до віршів і полегшують сучасному і майбутньому читачу розуміння

багатьох поетичних асоціацій автора, його епітетів, порівнянь, метафор, парафраз, алюзій і

афоризмів – усього того, що стануть вивчати майбутні літературознавці.

…Усе склалося так, що автор книги, яка зараз перед вами, в Росії відомий не як поет. Збірки його

віршів і прози «Межею гострою», «Високосний рік» і два томи історичного дослідження «Дон

Кіхот на російському ґрунті» були видані на Заході. У нас же Юрій Айхенвальд – учитель

літератури в школі, перекладач віршів і п’єс, історик театру (йому належать книги про знаменитих

артистів Остужева і Сумбатова-Южина).

Учитель дивний. Говорити учням правду, здавалося б, непорушне правило педагогіки, але занадто

добре відомо, що аж ніяк не всі учителі дотримуються цього правила. Юрій Айхенвальд був не

тільки просвітитель, але, звичайно, і проповідник. Раніше таких, як він, називали володарями дум!

Він у чомусь схожий на Альошу Карамазова в главі «Мова в камені» з його словами: «Може бути, ви не зрозумієте, що я вам скажу, ... Але ви все-таки запам’ятаєте». І вони запам’ятовували.

Прагнули зрозуміти.

Віртуоз монологу, котрий викликав до життя стільки діалогів! При цілковитій відсутності якої б то

не було вульгарності, агресивності. Учні – такі різні – ставали його співрозмовниками, друзями, обговорювали зі своїми однолітками, з батьками те, що чули від свого вчителя, приводили до

нього своїх друзів...

Йому важливо було не тільки пройти в житті «межею гострою», але й, пораненому на цьому

шляху, – не плазувати перед силою…

АВЕРЧЕНКО Аркадій Тимофійович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Журналіст, видавець, драматург, театральний критик.

З купецької родини.

Народився 15 (27) березня 1881 р.* в м. Севастополі Таврійської губернії Російської імперії (нині –

Автономна Республіка Крим України).

Помер 12 березня 1925 р. в м. Празі (Чехія). Похований на Ольшанському цвинтарі.

Маючи поганий зір, освіту отримав вдома, закінчив два класи Севастопольської гімназії.

Працював молодшим писцем у севастопольській транспортній конторі (1896-1897), чиновником

акціонерного товариства «Брянські кам‘яновугільні копальні» (1897-1900), редактором

сатиричних журналів «Багнет» (1906) , «Меч» (1906-1907), кореспондентом, редактором журналу

«Бабка», якого було перейменованого в «Сатирикон» і «Новий Сатирикон» (1907), завідуючим

літературною частиною «Будинку актора» (1918-1919), керівником театру «Гніздо перелітних пта-

хів» (1920).

Друкувався в газетах «Приазовський край», «Південь», «Південний край», «Харківські губернські

відомості», «Вільні думки», журналах «Бабка», «Сатирикон», «Багнет», «Меч», «Новий Сатири-

кон».

Як літератор дебютував в газеті «Південний край» та «Журналі для всіх» оповіданнями «Як мені

прийшлося застрахувати життя» й «Праведник» (1903).

Потім настала черга «Оповідань», «Зайчиків на стіні», «Веселих устриць» (1910), «Оповідань для

них, хто видужує», «Кіл на воді» (обидві – 1912), «Про маленьких для великих» (1916), «Подход-

цева та двох інших» (1917), п’єси «Гра зі смертю» (1920), «Відпочинку на крапиві» (1924),

«Оповідань циніка» 1925).

Перу нашого земляка належить гумористичний роман «Жарт мецената» (1925).

А. – автор блискучих рецензій, які вийшли окремим виданням під назвою «Нотатки театрального

пацюка» (1926).

Ще за царського режиму влада принаймні двічі забороняла вихід заснованих нашим земляком

сатиричних журналів (1906). Неодноразово зазнавав він і судових переслідувань (1908). То ж вітав

Лютневу революцію. А от Жовтнева до вподоби не припала. Настільки, що її вождь В. Ленін за па-

мфлет «Дюжина ножів у спину революції» публічно назвав А. «розлютованим майже до нестями

білогвардійцем».

Письменнику не залишилося нічого, як швидше переїхати з «червоної» півночі (Петербург) до «бі-

лого» півдня (1918).

Однак душевного спокою не знаходить і там й емігрує до Константинополя (1920).

У 1922 р. переїздить до Праги, де незабаром лікарі змушені будуть видалити йому око. Потім дало

себе взнаки серце.

Серед друзів та близьких знайомих А. – О. Блок, О. Купрін, П. Потьомкін, Е. Кроткий, І.

Василевський, О. Димов, Н. Теффі, П. Манич, М. Кушнер, Є. Зозуля, В. Полонський, Л. Лісова, Й.

Оршер, В. Хенкін та ін.

* Дати тут і далі наведені в старому і новому стилі (переведення з старого на новий стиль здійс-

нюється шляхом додавання до дати старого стилю 11 днів для XVIII ст., 12 – для XIX і 13 – для

XX ст. – включно до 14 лютого 1918 р.).

***

ДИВЛЮСЯ НА УСЕ ЗИЗО

, з творчого кредо А. Аверченка

Дивлюся я скоса в дзеркало – і немає більше простодушності у виразі мого обличчя.

ХТО Ж КОГО ПРИКРАСИВ РОГАМИ, з оповідання А. Аверченка «Неправда»

Читання п’єси призначили опівночі. Я приїхав небагато раніше і, палячи сигару, вбивав ледачий

час у балаканині з господарем будинку адвокатом Лязговим.

Незабаром після мене в кабінет, де ми сиділи, влетіла розжарена, жвава дружина Лязгова, яку

годину тому я мигцем бачив у театрі: вона сиділа поруч з нашою спільною знайомою Танею

Чорножуковою.

– Що ж це таке коїться, – весело закричала дружина Лязгова. – Майже дванадцята, а публіки ще

немає?!

– Підійдуть, – сказав Лязгов. – Відкіля ти, Сімочко?

– Я... була на ковзанці, що на Басейній, з сестрою Тарського.

x x x

Приїхав студент Конякін. Привітавшись з нами, він повернувся до дружини Лязгова і запитав:

– Ну, як сьогоднішня п’єса в театрі... Цікава?

Серафіма Петрівна здивовано стинула плечами:

– З чого ви взяли, що мені про це відомо? Я ж не була в театрі.

– Як не були? А я заїжджав до Чорножукової, так мені сказали, що ви з Тетяною Вікторівною

поїхали до театру.

Серафіма Петрівна нахилила голову і, розгладжуючи спідницю на колінах, посміхнулася:

– У такому випадку я не винна, що Таня така дурна; коли вона їхала з будинку, то могла збрехати

що-небудь інше...

Лязгов, зацікавлений, подивився на дружину.

– Чому вона повинна брехати?

– Невже ти не здогадуєшся? Напевно, поїхала до свого поета!

Студент Конякін жваво повернувся до Серафіми Петрівни.

– До поета? До Гагарова? Та цього не може бути! Гагаров днями помандрував до Москви, і я сам

його проводжав.

Серафіма Петрівна вперто хитнула головою і, з виглядом людини, що стрибає в прірву, сказала:

– А він усе-таки тут!

– Не розумію..., – знизав плечима студент Конякін. – Ми з Гагаровим друзі, і він, якби повернувся, першим чином сповістив би.

x x x

Прийшов ще один гість – газетний рецензент Блюхін.

– Мороз! – заявив він. – Холодно до гидоти. А я зараз години дві на ковзанах катався. Прекрасна

на Басейній ковзанка.

– А дружина теж тільки звідтіля, – присьорбуючи чай зі склянки, повідомив Лязгов. – Зустрілися?

– Що ви кажете?! – здивувався Блюхін. – Я увесь час катався і вас, Серафімо Петрівно, не бачив.

Серафіма Петрівна посміхнулася.

– Однак я там була. З Марією Олександрівною Шемшуриною. …Ми більше сиділи... біля музики,

– сказала Серафіма Петрівна. – У мене гвинт на ковзані розхитався.

– Ах, так! Хочете, я вам зараз виправлю? Я майстер на ці справи. Де він у вас?

Нога нервово застукала по килиму.

– Я уже віддала його слюсареві.

– Як же це ти примудрилася віддати слюсарю, коли зараз ніч? – запитав Лязгов.

x x x

Нарешті, з’явився давно очікуваний драматург Селиванський з п’єсою, згорнутою руркою й

перев’язаною стрічечкою.

– Перепрошую, що спізнився, – розкланявся він. – Затримала прекрасна стать.

– На драматурга великий попит, – посміхнувся Лязгов. – Хто ж це тебе затримав?

– Шемшурина, Маріє Олександрівно. Читав їй п’єсу.

Лязгов заплескав у долоні.

– Збрехав, збрехав драматург! Драматург приховує свої любовні пригоди! Ніякій Шемшуриній

читати п’єси ти не міг!

– Як не читав? – обводячи компанію здивованим, підозрілим поглядом, закричав Селиванський. –

Читав! Саме їй читав.

– Ха-ха! – засміявся Лязгов. – Скажи ж йому, Сімочко, що він попався на гарячому: адже

Шемшурина була з тобою на ковзанці.

– Так, вона зі мною була, – хитнула головою Серафіма Петрівна, оглядаючи усіх нас холодним

поглядом.

– Коли?! Я с половини дев’ятої до дванадцятої сидів у неї і читав свою «Комету».

– Ви щось переплутали, – стинула плечима Серафіма Петрівна.

– Що? Що я міг переплутати? Годинник міг переплутати, Шемшурину міг переплутати з кимсь чи

власну п’єсу з відривним календарем?! Як так – поплутати?

– Хочете чаю? – запропонувала Серафіма Петрівна.

– Та ні, розберемося: коли Шемшурина була з вами на ковзанці?

– Годині о десятій, одинадцятій.

Драматург сплеснув руками.

– Так поздоровляю вас: у цей самий час я читав їй п’єсу.

x x x

Після читання драми – вечеряли.

Серафіма Петрівна увесь час завзято уникала мого погляду і трималася біля чоловіка.

Посеред розмови вона запитала його.

– А де ти був сьогодні увечері? Адже теж не було з третьої години.

Я з цікавістю чекав на відповідь. Лязгов, коли ми були вдвох у кабінеті, відверто розповів, що весь

день провів непутяще: з Одеси до нього приїхала знайома француженка, кафешантанна співачка, з

якою він і пообідав у Контана, в кабінеті; після обіду каталися на автомобілі, потім він був у неї в

Гранд-Отелі, а ввечері завіз в «Буф», де і залишив.

– Де ти був сьогодні?

Лязгов обернувся до дружини і, подумавши кілька секунд, відповів:

– Я був у Контана. Обідали. Один клієнт з Одеси з дружиною француженкою і я. Потім заїхав за

моєю довірителькою в справі Усачевського, і ми каталися в її автомобілі – вона дуже багата.

Потім я був у Гранд-Отелі в одного поміщика, а ввечері заїхав на хвилинку в «Буф» побачитися зі

знайомим. От і все.

Я посміхнувся про себе і подумав:

– Так. Ось це – неправда!

ПОЛЬСЬКИЙ СЕЙМ – НАЙБЕЗГЛУЗДІША УСТАНОВА, з розділу «Загальної історії,

опрацьованої «Сатириконом», написаного А. Аверченком

І Польща те ж саме: ніякого толку в ній не було. Здається, і люди були розумні, і воїни хоробрі– а

все-таки нічого у них не клеїлося...

Була за модою того часу, замість католицької, своя власна віра, проте якась дивна: антитрінітарії.

Що це таке– і до цих пір ніхто не знає.

З королями теж не ладналося.

…Найдивовижніше, що й парламент існував у поляків (сейм), але ще ніколи тому, хто пише ці

рядки (хай пробачить мені стара Польща!), не доводилося зустрічати безглуздішої установи.

Наприклад: збираються триста чоловік і вирішують питання про підняття добробуту країни.

Здається – справа хороша. 299 чоловік в захваті від проекту, а трьохсотий, який-небудь

скорботний головою шляхтич, несподівано заявляє: «А я не хочу». – «Та чому?!» – «Ось не хочу, та й не хочу!» – «Але ж повинні ж бути які-небудь підстави?» – «Ніяких! Не бажаю!» І завдяки

цьому трьохсотому рішення провалювалося! (Іловайський. Стор. 96.)

Чи можна писати історію такої країни? Звичайно, ні. На це лише Іловайський здатен.

І НИНІШНЄ ПРОВАЛЮЄТЬСЯ У МИНУЛЕ, з фейлетона А. Аверченка «Місто мертвих»

Я говорю: це було, тому що це буде. Чи не все рівно: майбутній час, сьогодення, минуле. У вихорі

скаженого обертання Дідькового Колеса все змішується за п’ять хвилин, і майбутнє миттю

робиться нинішнім, а сьогодення з свистом провалюється в купу мотлоху, який важливо

іменується: Минуле.

АБЕТКА ШИБЕНИЦІ, з книги В. Ірхіна і М. Кацнельсона «Статути небес. 16 розділів про науку

і віру»

Приклад у дусі чорного гумору – оповідання А. Аверченко із збірки «10 ножів в спину

революції» про стан письменності в радянській Росії, де нібито заборонена будь-яка література, і

люди, аби задовольнити потребу в читанні, ходять за місто дивитися на шибениці, котрі нагадують

букви Г та У.

ПАРОПЛАВ ПРИМАР, з книги А. Шполянського «Наше маленьке життя»

20 січня 20-го року – є дати, які запам’ятовуються назавжди, – пароплав примар, обвуглений

«Дюмон д’Юрвіль», знявся з якоря. Кінематографічна стрічка в апараті Аверченка закінчилася.

Нікому не могло прийти в голову гукнути, як бувало раніше:

– Мишко, крути назад!

Всі мовчали. І ті, хто залишався внизу на галасливій, метушливій набережній. І ті, хто стояв вгорі, на обгорілій пароплавній палубі.

ТАЄМНО З НАДЕЮ, з жартівливого вірша Є. Вашкова «Гігієна»

На кровати

Возле Кати

Спит Потемкин крепким сном,

А Аверченко Аркадий

С длинногрудой рыжей Надей

Что-то делает тайком.

СЮЖЕТ ДЛЯ КОМЕДІЇ, бувальщина

Аркадій Аверченко якось напідпитку приїхав дуже пізно додому з іменин. Потрапити в квартиру

не зміг – загубив ключа. Довго стукав у двері, сподіваючись, що сусід одчинить. Але даремно.

Тоді Аверченко на візнику поїхав у нічліжку шукати фахівця, який би відімкнув двері. Йому

показали на такого «майстра», дрібного злодія. Той погодився і швидко відімкнув двері. Зраділий

письменник добре заплатив за послугу. «Майстер», дякуючи, сказав:

– Якщо доведеться вдруге, приходьте туди ж. Мене звати Мишко Саматоха.

Вранці Аверченко розповів про цей випадок сусідові. Той злякався, що «майстер» прийде сюди

без запрошення, і порадив повідомити поліцію.

Аверченко того ж дня написав комедію на одну дію «Без ключа». Вона довгий час з великим

успіхом ішла на багатьох сценах.

АЛЬБЕРТІНІ Микола Вікентійович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Журналіст. Псевдонім – Н. Старик.

З чиновницької родини.

Народився 12 (24) серпня 1826 р. в м. Остері Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

Козелецький район Чернігівської області України).

Помер 31 липня (12 серпня) 1890 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург

РФ).

Закінчив Остерське повітове училище (1839), третю московську гімназію (1846), юридичний факу-

льтет Московського університету (1851).

Працював викладачем у 2-му московському кадетському корпусі (1851-1859), літредактором

журналу «Московський огляд» (1859), політичним оглядачем журналу «Вітчизняні нотатки»

(1859-1863), завідуючим відділом газети «Голос» (1863-1864), кореспондентом газети «Санкт-

Петербурзькі відомості» (1864-1866),чиновником Архангельського присутствія (1869-1871) та

ревельської губернаторської канцелярії (1872-1873), асесором губернського правління (1873-1876), директором естляндського тюремного комітету (1876-1879), чиновником Міністерства внутрішніх

справ Росії (1880-1883).

Зарахований до кабінету його Величності (1883-1888).

Друкувався в газетах «Північний вісник», «Голос», «Санкт-Петербурзькі відомості», журналах

«Вітчизняні нотатки», «Північні вісті», «Московський огляд», «Новий час».

Як літератор дебютував рецензією в журналі «Вітчизняні нотатки» (1857).

Потім настала черга статей «Політичні ідеї Токвіля і відгуки про нього в «Сучаснику», «Відповідь

«Сучасникові» (обидві – 1861),»Особливі напрямки в науці і журналістиці» (1863).

Поділяючи погляди французького соціолога А. Токвіля, настійливо пропагував те, що ми сьогодні

називаємо «західними цінностями», вважаючи за зразок британську суспільну систему. На цьому

підґрунті різко полемізував не тільки з владою, але й з т. зв. революційними демократами, в тому

числі з М. Чернишевським та М. Добролюбовим.

Внаслідок цього з владою стосунки у нашого земляка були більш ніж складними. Публікації

«Англійське державне та общинне облаштування й управління» (1860), «Про причини слабких

успіхів в деяких справах», «Особливий напрямок в науці та журналістиці» (обидві – 1863) викликали незадоволення. В результаті А. зазнав не лише жорсткої критики з боку слов’янофілів, а й постійних переслідувань з боку правлячого режиму.

Перший арешт стався 1861 р. Після звільнення за нашим земляком встановили таємний нагляд. І

він виїхав за кордон, де за власним зізнанням, почувався самотньо. Та «примусова еміграція» на-

довго не затяглася – публіциста незабаром відкликала в Росію… Слідча комісія.

Вчинивши психологічний тиск, знову заарештували і знову звільнили. Щоб 1866 р. кинути за гра-

ти – уже у т. зв. «справі гейдельберзької читальні» (декілька десятиліть вона була місцем

концентрації молоді, що не могла зреалізувати себе в Росії). Паралельно А. судили за статтю «Су-

дові порядки в прибалтійських губерніях», яку влада розцінила як таку, що підриває «устої».

Певний час А. таємно утримували в Петропавловській фортеці, а потім відправили у заслання в

Архангельськ. З забороною друкуватися.

Наш земляк не змирився і продовжував надсилати «незручні статті» в «Санкт-Петербурзькі

відомості». За порушення наказу «мовчати» непокірного вислали ще далі – у богом забуте м. Шен-

курськ (1867). Поліцейський нагляд тривав до кінця 1873 р.

Після повернення в Петербург А. знову пише, проте уже не з такою гостротою.

Серед друзів та близьких знайомих А. – К. Бестужев-Рюмін, М. Огарьов, М. Бакунін, М. Соловйов, В. Корш, П. Лавров, К. Арсенєв, С. Громека, О. Герцен, С. Дудишкін та ін.

***

НЕ ТАКИЙ ЧАС

, з політичного кредо М. Альбертіні

Ми живемо не в такий час, щоб з народності робити релігію.

ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ – ВОРОГ НАУКИ, з статті М. Альбертіні «Політичні ідеї Токвіля і відгук

на них в «Сучасникові»

Невже ...наважитеся ще вимагати від нашої молоді, щоб вона серйозно вчилася? Облиште! Ви

(Чернишевський М. – авт.) гордитеся, здається, що вас читають із задоволенням. Чи знаєте, хто

читає вас з дійсним задоволенням?

Всі пани Якубовичі та Кондиреві (неграмотні перекладачі Токвіля). Тому-то вони й переклали так

потворно Токвіля, що вас вони читають із задоволенням і запліднилися від вас тією зневагою до

науки, до серйозної думки і до серйозної праці, проповідник якої завжди знайде собі прихильних

адептів.

Чому ж ви настільки несправедливі до свого адепта п. Якубовича? Чому ж ви його звинувачуєте в

нісенітниці? Якби ви були послідовними, ви його повинні були б погладити по головці за те, що

він так абсурдно переклав письменника, за вашим розмірковуванням, сумбурного.

СТИХІЯ ЯК БУДІВЕЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ, з статті М. Альбертіні «Про залежність розумового

стану суспільства від характеру державних установ»

Народність одним своїм боком є стихійною силою; справа цивілізації, розвитку – знищувати

стихійний стан в стихійній силі, із стихійної перетворювати її на розумну. Таким чином, цим своїм

боком народність є негативною для цивілізації...

...Іншим своїм боком народність є будівельний матеріал для подальшого розвитку. Це – її

позитивний бік, але значення його ...не варто перебільшувати.

ЗУСТРІЧІ НЕ ДОЧЕКАЮСЯ, з листа М. Альбертіні А. Краєвському від 1 серпня 1862 р.

Чекаю – не дочекаюся того часу, коли знову буду з Вами, із Степаном Семеновичем, Степаном

Степановичем, Костянтином Миколайовичем (Дудишкіним, Громекою, Бестужевим-Рюміним –

авт.). Там хоч ми і сперечалися часто, але якось все йшло і закінчувалося до душі. З іншими не так,

– посперечаєшся, ось вже і розійшлися зовсім, і вже важко зустрітися і протягнути руку один

одному.

СПОХОПІТЬСЯ, ПАНЕ АЛЬБЕРТІНІ, з книги Д. Писарєва «Схоластика XIX сторіччя»

Пан Альбертіні захищає Кавура, соромить Чернишевського його незнанням і радить йому більше

читати і вчитися.

...Якщо ви, п. Альбертіні, здатні піднестися до синтетичного погляду на особу Кавура, тоді

доводьте нам осоружне; ми вас послухаємо. Проте якщо ви любите вивчати факти, не володіючи

здатністю узагальнення, тоді вам не можна сперечатися з Чернишевським; та він і не стане з вами

сперечатися.

Звичка зупинятися на голому факті, на заголовку проявляється також у тому місці, де п.

Альбертіні говорить про Пальмерстона і Брайта. ... Вся тирада спрямована не проти п.

Чернишевського, а проти якогось уявного супротивника, завершується так: «Про такі речі, про

азбуку сучасної політики, совісно тлумачити порядним людям, а ви мене хочете запевнити, ніби

Пальмерстон тоді лише й сильний, коли слухається Брайта. Як вам не совісно?».

... Совісно-то повинно бути, мабуть, не п. Чернишевському.

Далі йде стаття того ж п. Альбертіні про Токвіля, як значиться в заголовку, однак героєм статті є

все той же п. Чернишевський. ...Автор намагається довести, що Токвіль – прекрасна людина, а

Чернишевський – нахаба і неук; проте, прочитавши його статтю, читач не виносить ніякого

поняття про французького публіциста, і навіть звинувачення в сумбурності, необґрунтовано

зведене на нього п. Чернишевським, не виявляється знятим. Боже борони від захисників, подібних

п. Альбертіні! Вони здатні затемнити найчистішу справу і заплутати найпростіше питання.

... Спохопіться вчасно, п. Альбертіні! Ви марнуєте перед нами скарби вашої рицарської

літературної чесності!

ОБУРЛИВІ РЕЧІ, з книги М. Добролюбова «Критика»

Зрозуміле також наступне місце: «Ми могли б трактувати його (Чернишевського), як трактували

колись п. Благосвєтлова, як звичайно трактують балаганних паяців; все завдання яких – викинути

штуку спритнішу, закомарливішу». І Чернишевський, і Благосвєтлов відомі як ваші літературні

супротивники, ergo: треба лаяти.

Дайте час, м. Альбертіні. Напишіть ще дві-три статті, подібні тим, які ми аналізуємо, пробрешіться ще разів зо три так, як пробрехалися тепер, і ваша лайка стане такою ж почесною, а

похвала так само ганебною, як лайка і похвала редактора «Домашньої бесіди», який юродствує.

Ось ще одна цитата, в якій наведений той же моральний погляд. «Люди «Сучасника» знаходять, що авторитет Токвіля може завадити сприйняттю і засвоєнню в нашому суспільстві ідей, про які

розміркує сам Токвіль; ось чому і знадобилося розтрощити його авторитет. Інакше навіщо б їм

було збирати грозу на голову Токвіля, доводити його сумбурність, переконувати своїх читачів не

читати Токвіля?».

М. Альбертіні намагався кинути в Чернишевського велику грудку бруду і сам по лікоть забруднив

собі руки; найсмішніше те, що він сам цього не розуміє і що це сторонні повинні говорити йому:

«Подивіться на себе! Що ви з собою зробили? На що ви схожі?». Адже по-вашому виходить, що

назвати біле білим, а чорне чорним можна тільки тоді, коли це вам вигідно, коли ви в цій справі

маєте власні розрахунки.

Представник серйозної науки, служитель ідеї, поборник істини, що ви проголошуєте!

Після цього чесній людині не можна сперечатися з вами, тому що ви у відверненій суперечці

переслідуєте тільки ваші вигоди і переконані, що співрозмовник ваш має такі ж позиції. Ви

говорите обурливі речі, і на вас не можна сердитися тільки тому, що ви самі не розумієте значення

власних слів.

Ви недосвідчені, як дитина, проте – як розбещена дитина; ви говорите голосно те, про що

більшість думає про себе; але те, що ви говорите, – все-таки погано.

Ви своєю безпосередністю знищуєте осудність злочину, й публіці залишається лише дивуватися, як це несвідома дитина може писати і друкувати серйозні статті? Втім, в наше століття дивних

винаходів можливо все. Є молотильна, швейна, друкарська машина. Хто його знає, може п.

Краєвський прославиться винаходом машини, яка доставляє за помірну плату журнальні статті

довільного обсягу і напрямку!

Про п. Альбертіні досить. Його, ймовірно, достатньо зрозуміли мої читачі.

ПРЕДСТАВНИК ПОМІРНОГО ЛІБЕРАЛІЗМУ, з інтернет-ресурсу funplanet.ru

У 1866 році сталася шестирічна перерва в його журнальній роботі, унаслідок арешту і

адміністративного заслання в Архангельську губернію. Пізніше він знову став одним з

найближчих співробітників «Голосу», в якому працював до самого його закриття, поміщаючи

щодня передові статті під заголовком «Інтереси дня» і іноді фейлетони без підпису або за

підписом Н. Старий.

Після закриття «Голосу» короткий час співробітничав в «Новому часі».

М. Альбертіні був представником помірного лібералізму; йому доводилося вести полеміку на два

фронти: на початку 1860-х років на нього різко нападали представники радикального напряму, Чернишевський і Писарєв, і в той же час він захищав прогресивний рух 1860-х років від нападок, котрі виходили з протилежного табору.

МАЛО ПРИВЕРТАЛИ ПУБЛІКУ, з статті С. Венгерова «Російська література»

Невизначену позицію займали «Вітчизняні нотатки», де тоді головними діячами були сухуватий

критик С. С. Дудишкін, публіцист М. В. Альбертіні, туманний естет Микола Соловйов, – а також

«Бібліотека для читання» П. Д. Боборикіна.

Обидва ці журнали, котрі мало привертали публіку, яка читала, то виступали як представники

західно-прогресивних традицій сорокових років, то різними витівками проти молодого покоління

[(«маленьких б’ють!» – наскрізний мотив Венгерова)] наближалися до реакційної преси. Не мала

також успіху помірно-прогресивна «Російська мова», заснована в 1861 р. графинею Є. В. Сальяс

(псевдонім – Євгенія Тур).

АНАСТАСЕВИЧ (Анастазі) Василь Григорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Журналіст, видавець, перекладач, поет.

З поміщицької родини. Батько, Анастасевич Г. – член Київського магістрату.

Народився 28 лютого (11 березня) 1775 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 16 (28) лютого 1845 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на Смоленському цвинтарі.

Закінчив Києво-Могилянську академію (1786-1793).

Працював домашнім учителем в Курську (1793-1795), служив піхотинцем в Малоросійському

корпусі (1795-1800), брав активну участь у створенні Міністерства освіти Росії, обіймав посаду

помічника начальника відділу польського і малоросійського права «Комісії з складання законів»

(1809-1811), видавав журнал «Вулик» (1811-1812), був цензором (до 1830)

Друкувався в журналах «Новини літератури», «Північний вісник», «Ліцей», «Журнал російської

словесності», «Вулик».

А. – автор «Нотаток з міста Полоцька», «Нотаток з Херсону в Крим і назад», «Розпису російським

книгам для читання з бібліотеки В. Плавильщикова» (1820), «Коротких даних про всі з 1707 по

1823 р. Періодичні видання, що виходили в Росії, і відомості» (1822), «Розпису російським книгам

для читання з бібліотеки Олександра Смирдіна» (1828).

Його перу належить переклад «Про умови поміщиків з селянами» В. Стройновського (1809),

«Литовського статуту» (1811), «Огляд стернової книги барона Розенкампфа» (1839), низка статей, віршів.

Наш земляк – бібліограф-теоретик, він склав бібліографічний покажчик російських періодичних

видань за 1707-1823 рр.

Збирав і публікував матеріали з етнографії та історії України.

Двічі його кандидатура висувалася в члени Російської академії наук, але обраним не був. За те, що

як цензор, дозволив публікацію «Конрада Валенрода» А. Міцкевича, звільнили з роботи без пенсії

(1830).

Бібліотека А. (А.) після його смерті щезла.

Серед друзів та близьких знайомих А. – Є. Болховітінов, В. Караджич, А. Чарторийський, В.

Сопіков, К. Калайдович, О. Смірдін, І. Снєгірьов, Ф. Цвєтаєв, М. Румянцев, І. Варакін та ін.

***

НЕОБХІДНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ, з професійного кредо В. Анастасевича (Анастазі)

Усі видання необхідно диференціювати за типами.

ЗАНАДТО ДОВІРИВСЯ ЦАРЕВІ, з статті В. Анастасевича «Нотатки про В. Н. Каразіна»

Він, як метелик, занадто наблизився до полум’я та обпалив собі крила, занадто довірився

царському двору, забувши, що там не все можна говорити, що є в душі.

РЕЦЕНЗЕНТ БАГАТЬОХ ПОДРЯПАВ, з листа Є. Болховітінова В. Анастасевичеві від 5

листопада 1820 р.

Боляче і мені, що в сварку за Єрусланщину вставлене і моє ім’я з вигаданими словами, яких я вам, пам’ятається, не писав. На рецензента повстають, здається, не пушкінці, а вся молодь за

хвалькуватий підряд його у Греча на рецензії.

...Рецензент же зухвалий на мову і в словесних суперечках, вірно, багатьох подряпав. Такий

професорський тон сам собою викликає вже парнаських педантів, як ластівок на яструба. Притому

і худий вибір першої рецензії на дивного Єруслана послугував приводом для насмішок. Словом

сказати, майже можна передбачати, що рецензента зженуть з Парнасу, осоромлять і примусять

їхати з досади до орловських своїх сіл.

ПОКЛАДАЮСЯ ЛИШЕ НА ВАС, листа А. Дельвіга А. Анастасевичеві від 6 червня 1825 р.

Петербург

Шановний Василю Григоровичу, будьте моїм генієм-просвітителем: де можна знайти опис

богослужіння Сірійського і звичаїв сірійських і особливо Вавилону? Де також можна дізнатися

про нинішнє становище Мадагаскару? Ви надзвичайно зобов’яжете вашого шанувальника, який на

одного лише вас і розраховує, як на єдиного путівника в заплутаних лабіринтах бібліографічного

світу.

З дійсним шануванням залишаюся вашим покірним слугою.

Барон Дельвіг.

ЗВУКИ ВМИРАЮЧОЇ МОВИ, з листа П. Гулака-Артемовського В. Анастасевичеві від 11

лютого 1828 р.

Думка, що, можливо, близько вже час, коли не лише ознаки малоруських звичаїв і старизни будуть

згладжені навіки, але й сама мова зіллється у величезний потік величного, великоросійського

слова, і не залишить, мабуть, по собі нижче за темні сліди свого існування, наводить на мене таку

нудьгу, що іноді приходять хвилини, в які я зважився б відмовитися від спокусливих надій мого

тісного честолюбства і віддалився в мирні кущі простодушного полянина, – ловити останні звуки з

кожним днем вмираючої рідної мови.

ОДИН З ПЕРШИХ ДОСЛІДНИКІВ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТКИ, з розвідки О. Булахова

«Анастасевич. «Слово о полку Ігоревім» в літературі, мистецтві, науці»

Як встановив Ф. Я. Прийма, Анастасевич залишив цінні рукописні зауваження про «Слово о полку

Ігоревім». ...Анастасевич розглядав «Слово» як стародавній, а не пізній рукопис, який «був

написаний віршами, хоча й не рівностопними, подібно до виданих стародавніх російських віршів»; припускав, що автор «Слова» (співець) був, можливо, з придворних або військових; уточнював

дату походу Ігоря Сіверського на половців, звіряючи свідчення «Слова» з даними Никонівського

літопису, історії Щербатова й Татищева, примітками Болтіна й іншими джерелами, де згадуються

половці; підтвердив, що сонячне затемнення відбулося в середу 1 травня 1185, а не 1186, як

вважали деякі історики в кінці XVIII – на початку XIX ст.

Анастасевич висував завдання друку «Слова» «з докладним розбором і порівнянням з грецькою

або північною поезією, а старовинні вирази привести в можливу ясність». Він сам спробував

розтлумачити деякі граматичні особливості (м’яке «т» в дієсловах 3-ої особи: «бяшеть»,

«помняшеть», «пущашеть», «ржуть», «звенить», «стоять»; форму «мужаймся»; слова

«поскепаны», «звычай» і «свычай»; звукосполучення типу «гы», «кы», «хы»: «акы», «Києвъ»,

«облакы»), при цьому він вказував на схожість деяких рис мови «Слова» з нинішніми рисами

української і польської мов.

Ф. Я. Прийма справедливо підкреслює, що «зауваження В. Г. Анастасевича на „Слово о полк

Ігоревім» мають значний інтерес для всіх, кого цікавить історія вивчення якнайдавнішого ...