Все права на текст принадлежат автору: Марк Вебер.
Это короткий фрагмент для ознакомления с книгой.
Освенцім: міфи і фактиМарк Вебер

Інститут ревізії історії Марк Вебер Освенцім: міфи і факти

Майже кожен чув про Освенцім (на Заході Освенцім називається Аушвіц — прим. перекл.) — німецький концентраційний табір 2-ї Світової війни, де, як стверджується, у газових камерах були винищені безліч ув'язнених — здебільшого жидів. В широко поширеній думці Освенцім виображується найжахливішим нацистським винищувальним центром. Проте страшна репутація табору не відповідає фактам.

Вчені не згодні з голокостною історією
На здивування багатьох все більше і більше істориків і інженерів піддають сумніву загальновизнану історію Освенціма. Ці вчені-«ревізіоністи» не заперечують той факт, що велику кількість жидів було депортовано в цей табір, або що багато хто помер там, особливо від висипного тифу та інших хвороб. Водночас вони представляють переконливі свідчення, які доводять, що Освенцім не був винищувальним центром і, що історії про масові вбивства в "газових камерах" є міфом.

На фото: В’язні працюють на заводі в Аушвіці

Табори Освенціма
Табірний комплекс Освенцім був створений в 1940 році в центрально-південній частині Польщі. Між 1942 і серединою 1944 років туди було депортовано багато жидів.

Головний табір був відомий як Освенцім I. Біркенау або Освенцім II був нібито головним винищувальним центром, а Моновіц або Освенцім III був великим промисловим центром з виробництва бензину з вугілля. Крім того, до них примикали десятки таборів меншого розміру, що працювали на військову економіку.

Чотири мільйони жертв?
На післявоєнному Нюрнберзькому трибуналі Союзники стверджували, що німці винищили чотири мільйони людей в Освенцімі. Ця цифра, винайдена радянськими комуністами, некритично приймалася протягом багатьох років. Наприклад, вона часто з'являлася в найбільших американських газетах і журналах. [1] ...



Все права на текст принадлежат автору: Марк Вебер.
Это короткий фрагмент для ознакомления с книгой.
Освенцім: міфи і фактиМарк Вебер