РОЗДІЛ 1. Танцюй! Танцюй! “Танцюй! Танцюй!” - долинуло з-за дверей. Дівчинка блискавкою зіскочила з ліжка і вибігла до вітальні. Мама стояла посеред кімнати і тримала в руках жовтий конверт, яким вертіла туди-сюди.
- Ксенечко, мусиш танцювати, - підморгнула, звертаючись до доньки. - Маєш листа! На твій вибір: самбу чи румбу!
Ксеня піднялася навшпиньки, кривляючись, зробила кілька па, але не витримала й кинулася відбирати листа.
- Ну, мам, ну давай же скоріше!
- Чого ж так поспішаєш? - далі глузувала матуся, але видно було, що вона щиро тішиться за доньку. - Думаєш, зумієш прочитати?
Це ж ненависною англійською, яку ти так не хотіла вчити, ще й упиралася, наче віслючок! Пам’ятаєш?
- У-у-у, - протягла Ксеня, - годі вже! Давай листа! - І, відвоювавши законну здобич, метнулась до своєї кімнати. Там дівчинка вмостилася зручно на ліжку, примружилась, як задоволене кошеня, і повільно провела по конверту долонею. Увімкнула торшер,...
