Едгар ПО
ПРОВАЛЛЯ І МАЯТНИК
Оповідання Провалля і маятник Impia tortorum longos hic turba furores Sanguinis innocui, non satiata, aluit. Sospite nunc patria, fracto nunc funeris antro, Mors ubi dira fuit vita salusque patent. Не відала спокою тут ватага жорстока, Невинною кров’ю тамуючи власну ненависть, Але Батьківщина врятована, знищена смерті обитель; Де смерть пробувала нещадна — життя розцвітає. (Катрен, написаний для розміщення на воротах ринку, який мали збудувати замість Якобінського клубу в Парижі). Я був хворий, смертельно хворий від довгих мук; коли мене зрештою розв’язали і дозволили сісти, я відчув, що свідомість мене полишає. Вирок — страшний смертний вирок — останнє чітке слово, що пролунало у вухах. Потім голоси інквізиторів злились у суцільне й невиразне дудніння. Воно принесло моїй душі звістку про революцію — ймовірно, вона врізалась у пам’ять з тієї причини, що...
Купить эту книгу в ЛитРес