Ольга Кобилянська
Земля (збірник)
Повість, оповідання
Земля
Повість
Своему батькові
Юліанові Я. Кобилянському
посвячує авторка
Частина перша
«Es liegt um uns herum gar
mancher Abgrund, den das
Schicksal grub, doch hier in
unserem Herzen ist der tiefste».[1]
I
Дві години від ріки Серета на Буковині лежить село Д. Його рівні поля пригадували б степ, якби не те, що місцями вони западають, мов знеохочені своїм положенням, творячи плиткі невеликі кітли, і якби не той великий ліс, що тягнеться по західній стороні села і творить зелений мур поперек широкої площини, щоб обмежити її розмах.
Пишний, майже безмежний великан неначе у вандрівці задержався ось тут та задумався над тихими полями, а недалеко нього, почувши за собою зеленого опікуна, попіднімалися сільські хати. Тут… і там… і там – розкинулося село.
Ліс панський. Власність приватна. Тонкі ніжні берези поперепліталися з поважними дубами і ясними літніми ночами блистять, мов у срібло одягнені. Їх листя дрижить неспокійно, а граціозні,...
Купить эту книгу в ЛитРес