Люко Дашвар
Биті є Макар
Замість прологу
Хлопці виявилися геть неспокійними. Мацають те життя… Вони вдихнули у «РАЙ. центрі» – і хто би їх ще зліпив докупи, як не Люба.
Люба…
Тільки Макс не приховував світлої, зворушливої любові до дивної рудоволосої дівчини. Тільки Макс. А Макара з Гоциком хоч мордуй! «Ні! – сказали би. – Ні!» А що на серці – не ллється. Як захлинулися тим коханням, тільки питання в очах: чи є випробування, страшніше за нещасну любов? А життя сміється: за два з лишком роки після зникнення дівчини таки теж їх помацало. І Макара. І Макса. І Гоцика. Кров їм чужу на долоні: як вам?
Биті… Биті є.
Ми зустрілися ясним зимовим ранком біля обкиданої снігом ополонки посеред Дніпра, навпроти Лаври. Мені туди – не топитися, вони – не знати звідки.
– Маєш розповісти найперш про мене, – сказав Макар. Гоцик скривився скептично: ох, ці механіки… Такі ж бовдури, як і бухгалтери. Піддав носаком грудку льоду.
– Може, не знаєте… Оті сікомори, що вони в Іспанії ростуть… Так іспанці їх ще...
Купить эту книгу в ЛитРес