ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ Василь Дмитрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: русино-російський.

Письменник, етнограф, священик, культурний діяч. Псевдоніми – Василій З., Панько з

Галичанова, Савчишин Федько; криптонім – В.Д.З; священицький сан – 1858 рік.

З родини священика. Син, Залозецький Р., – учений-нафтовик.

Народився 7 лютого 1833 р. в с. Погорілівці Заліщицького повіту Австро-Угорської імперії (нині

– Заставнівський район Чернівецької області України).

Помер 2 лютого 1915 р. в с. Гірному Австро-Угорської імперії (нині – Стрийський район

Львівської області України).

Навчався у Львівському і Віденському університетах.

Був парохом в Роздолі (з 1859), Коломиї (1867-1869), Гірному Австро-Угорщини (1909-1915).

Один з очільників боротьби за тверезий спосіб життя в краї.

Друкувався в газетах «Слово», «Пролом», часописах «Голос народний», «Бесіда», «Галицька

Русь», «Рідний аркуш», «Червона Русь», Галичанин».

Як літератор дебютував повістю «Не-Святоюрщина» (1862).

Потім настала черга оповідань «Сновида» (1867), «Річські гуцули» (1875), «Дідова скрипка»

(1878), «Пригоди російської молодиці» (1879), «Ростислав, родоначальник галицьких князів. ...