Это короткий фрагмент для ознакомления с книгой.
Annotation
П’єса «Посттравматична рапсодія» побачила світ у 2016-у році. Тоді ж з’явилася ідея екранізації. У 2017-у п’єса була поставлена на сцені і з успіхом пройшла у Києві, Маріуполі, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Коломиї. Головний герой п’єси «Посттравматична рапсодія» - воїн-доброволець. Під час контузії на полі бою він потрапляє у вир драматичних подій часів від Київської Русі до сьогодення.
Дмитро Корчинський
СЦЕНА 1
СЦЕНА 2
СЦЕНА 3
СЦЕНА 4
СЦЕНА 5
СЦЕНА 6
СЦЕНА 7
СЦЕНА 8
Дмитро Корчинський
«ПОСТТРАВМАТИЧНА РАПСОДІЯ»
(за суттєвими й цінними порадами В. Артеменка)П’єса у 8-х сценах
СЦЕНА 1
(Вибух)Сашко:
Живий іще? 120 міліметрів. Міна. Ненадійне укриття. Смерть ненадійна теж – полон, як схибить тля стара. Москаль зайшов зі Сходу і не зник "немов роса на сонці". Ми - у ганьбі оточення - і штаб, і добровольці - Все угруповання, що брало Іловайськ - шкода зусиль і крові Запілля неприкрите, розвідка нездала, плани помилкові... Дай, Боже, вирватись! І я не припиню свою війну ніколи. Згорять, мов їхня нафта. На москву Летітимуть ракети, не прокльони.
(Ще вибух, трохи подалі)
Куди повзти? На Захід, в напрямку колиски Цивілізації, де сплесками краси Медитеранія виблискує?.. Де навіть війни - хвилі проти скель, А не болота крові. Де воржнеча - диспут, максимум дуель, І вороги чудові. А ви, мої брати, і ті, хто здався, Хто вибрав кулю, або обраний, Уламком під бронежилет, хто не лишив Позицій без наказу, який не надійде, Ті, хто поранені і знають, що вмирають, Що їх не винесуть загиблі санітари, І ті, хто проривається і виживе, Хто проривається і ляже, Хто плаче, хто ричить, хто молиться, І хто рахує рештки Боєкомплекту для нічного бою, Щоб залишити слово за собою - Хто захищають Батьківщину, ви і є Ця Україна мертва і воскресла, Що проросте крізь ту, яка згниє Крізь ваші трупи, через ваші чресла.
(З лісопосадки заходить в ярок, щоб відхекатися. Там наштовхується на Всеволода, який лежить, а тоді намагається схопитися, але сідає, слабий від рани. З плеча стирчить уламок стріли. Виставляє вперед меча. Сашко цілиться в нього автоматом.)
Сашко:
Ти хто? З якого цирку вшився? Чи хтось поруч є ще?
Всеволод:
Я Всеволод, син Ізяслава, ми з роду князів турівських, бачиш, чоловіче, зранено мене безбожними моавитянами, а мої всі вбиті. А ти хто ж, - волох генуйський?
(Дивиться на кевларову каску та бронежилет Сашка. Сашко своєю чергою не може нічого второпати й наважитися вистрілити.)
Всеволод:
Начувайся! Хтось іде! Це моавитяни чи підлі бродники... допоможи мені стати на ноги, волоше, волію прийняти смерть стоячи. ...
Все права на текст принадлежат автору: Дмитро Корчинський, Дмитро Олександрович Корчинський.
Это короткий фрагмент для ознакомления с книгой.