За подвиг під час ліквідації аварії на Чорнобильcькій АЕС
начальникові чати воєнізованої пожежної частини № 2
лейтенантові Володимиру Правику, про якого йдеться в цій
книжці, посмертно надано звання Героя Радянського Союзу.
Післяслово Г. В. Бердова
Рецензент С. А. Грипас
Художнє оформлення О. В. Бессарабова
Встають і відходять в легенду
Пророки завітів нових.
І ризи у них із брезенту,
І каски, як німби, у них.
БОРИС ОЛІИНИК
Що за дивина? Вранці їй схотілося... літати.
Літаком подорожувала тільки раз, до Воронежа. Досить давно, до брата Грицька на весілля. І раптом таке бажання. Ніякої
дороги зараз начебто не чекає... Мабуть, сам ранок став
причиною настрою — лагідний, навдивовижу ясний, ані хмаринки у
високому небі, така промениста його блакить. Прибирається
природа до близьких свят.
Для родини Правиків травневі свята радісні подвійно. Перше —
день народження Павла Панасовича, на день Перемоги народився
Вітя. Цього року меншому синові шістнадцять. Чоловікові —
п’ятдесят. Не...
Скачать или читать эту книгу на КулЛиб