Андрій Кокотюха
Розбите дзеркало За три дні до кошмару… Таксист зрозумів: пасажир тутешній.
Гості й гадки не мають, що зовсім недавно, якихось три роки тому, вулиця Гонча була імені Горького. А той, хто сів у машину, сказав везти його на Горького. Значить, тутешній. Свій. Надійний.
Водієві взагалі була по цимбалах історична справедливість. У її відновленні він не бачив жодної практичної користі. Його навіть дратувало повернення чернігівським вулицям їхніх первісних назв, бо клієнти що далі, то частіше згадували їх і плутали його.
Таксиста взагалі нічого не цікавило. Крім цін на бензин, цін на базарі, здоров’я трьох дітей. І платіжної спроможності тих, кого везе.
Колеги знали його й відкрито недолюблювали за гнучкість, яка межувала з жадібністю.
Цей чоловік крутив бублика вже двадцять років, відразу після армії переобладнавши під таксі тоді ще «жигуль»-«дев’ятку». Та не лупив захмарних цін. Навпаки. Інші зазвичай впиралися рогами й воліли...
Купить эту книгу в ЛитРес