Андрій Кокотюха
Лихе око За місяць до першої смерті… — От стара відьма!
— Їй п’ятдесят чотири. Сьогодні, якщо не забув. Не така вже й стара.
— На вигляд їй значно більше!
— Відсидиш стільки, скільки вона, — на себе в дзеркало глянеш.
— Тьху на тебе! І я тебе благаю, скільки вона там відсиділа!
— Коли зачинила тебе на добу, ти вив і кричав, що більше не витримаєш. Якби в колонії було добре, обмеження волі не було б покаранням.
— Ой, а на волі дуже добре! Живемо, наче в зоні.
— Ти сам довго в зоні жив? На смак її куштував? І взагалі, відколи це ти обзиваєш жінок старими, хлопчику?
Вадим Граф не любив, коли дружина так його називала. Зоя постійно підкреслювала їхню різницю у віці, не аж таку велику, на його думку. Подумаєш, якихось три роки. Щоразу, коли вона так дражнилася, Граф картав себе за нестриманість.
Ще коли їхні стосунки почалися і Зоя пояснювала стриманість і невпевненість у собі своєю нібито старістю, він у пориві сказав...
Купить эту книгу в ЛитРес