Василь Шкляр ЕЛЕМЕНТАЛ Любомирові Шкаруті, котрий викупив мене із неволі Частина перша Початок цієї темної історії я люблю нази вати витоками, бо вона й справді витікає із тієї надмірної дози джину, яку я дозволив собі у нашому полковому барі «Поглинач змій».
Взагалі то я п’ю нечасто, як і личить дикому гусакові, але іноді таки надолужую втрачене, особливо у стані глибокого смутку за справж нім борщем та нормальною жінкою. Саме так сталося і під ту веселу оказію, коли я «випустив джина із пляшки» і він підхопив мене у вихор зовсім непередбачуваних подій.
На початку травня, коли наш Леґіон святкує свою найбільшу перемогу «Камерун», тут ого лошують день відчинених дверей, і недоступна територія псів війни перетворюється на про хідний двір. Сюди сунуть всілякі гості, жур налюги, клошари, роззяви і навіть дівулі з непристойно припухлими губами та надією влипнути в якусь романтичну пригоду. Іноді це їм...
