Володимир МИХАНОВСЬКИЙ
ПАРІ
Оповідання — Лаго, я до тебе! — гукнув захеканий лаборант, зупинившись на мить у дверях.
— Бачу, що до мене, Джоні, — спокійно відказав Лаго, копирсаючись в осцилографі.
— Слухай-но, Лаго, — сказав хлопець, — ти повинен мене виручити.
— Чому повинен? — пробасив робот.
— Ет, не прискіпуйся до слів. Просто я прошу тебе.
— Це інша річ.
— Прошу ось про що. Ти ж граєш у шахи?
— Припустимо, — поважно зронив Лаго, навіть інтонацією наслідуючи шефа.
— І граєш на рівні міжпланетного гросмейстера, — гаряче додав Джоні й відкинув рудого чуба.
— Припустимо.
— А я… — ніяково затнувсь Джоні, — побився, розумієш, об заклад з людиною, Удіно з ядерного, що виграю в нього бодай одну партію матчу.
— Матчу?
— Еге, з чотирьох партій. Розумієш, зірвалося з язика.
Скачать или читать эту книгу на КулЛиб