Царівна

Купить эту книгу в ЛитРес

Повiсть Своїй ма­тері Марії з
Вернерів Ко­би­лянській
Посвячує ав­тор­ка I Я ро­ди­ла­ся 29-го па­до­лис­та…
Старі лю­ди і сон­ни­ки ка­жуть, що цей день - день не­долі. Мо­же. Од­нак мені не хо­четься в те віри­ти. Я ра­да би приг­ля­ну­ти­ся кождій речі до дна, я ба­жа­ла би про все яс­но ду­ма­ти, на все яс­но ди­ви­ти­ся, - ад­же кож­да про­ява має свої при­чи­ни й наслідки, все підля­гає стро­гим за­ко­нам, ли­ше ми не ду­же на це зва­жаємо. Ми не ду­же до­хо­ди­мо при­чи­ни де­яких про­яв, що да­ли­ся би не раз зміни­ти на доб­ре… Ні! Ми ка­же­мо, що все має своє приз­на­чен­ня і так му­сить бу­ти!…
Але чо­го я влас­ти­во тут до­торк­ну­ла­ся! Мої пог­ля­ди мені звісні, а хто інший не бу­де ду­же ціка­вий зна­ти філо­софічні вис­нов­ки мо­ло­дої діво­чої душі; дов­ко­ла ме­не глу­хо­та і нудьга, а самій власні дум­ки без­нас­тан­но пе­ре­жо­ву­ва­ти, - це і то­мить і не до­во­дить ні до чо­го.
Не маю ніко­го, ко­го би мої...